КИРИЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

утворення, що продовжує із зміною (спрощенням) др. кѵриловица;

похідне від стсл. Кѵриллъ «Кирило», імені одного з просвітителів словʼян (827–869 р.), якому приписують винахід глаголиці, названої спочатку його імʼям, що згодом було перенесене на інший старословʼянський алфавіт;

р. кири́ллица «кирилиця», бр. кіры́ліца «тс.», др. кѵриловица «глаголиця», п. cyrylica «кирилиця», ч. cyrilika, cyrilice, слц. cyrilika, вл. cyrilika, cyrilica, болг. м. кири́лица, схв. ћȕрилица, слн. cirílica «тс.»;

запозичення з східнороманських мов;

рум. herghelíe (молд. хергели́е) «табун» (зменш. herghelíţă, хергели́цэ) походить від тур. hergele «табун диких коней, ослів і ін.; дикий кінь, осел і ін.; невихований; (усякий) набрід», яке зводиться до перс. хӓргӓлле «табун ослів», утвореного з іменників хӓр «осел» і гӓлле «стадо, табун»;