КИПУЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
кипі́ти «клекотіти, вирувати від сильного нагрівання (про рідину); (перен.) виявлятися великою мірою»
псл. kypěti (‹іє. *kūp-) споріднене з лит. kūpeti «кипіти», лтс. kûpêt «диміти, куріти», дінд. kúpyati «гнівається, кипить гнівом», лат. сuріо «прагну, жадаю»;
можливий звʼязок з псл. *kopъtěti «коптіти»;
р. кипе́ть «кипіти», бр. кіпе́ць, п. kipieć, ч. kypěti, слц. kypieť «тс.», вл. kipić «сочитися, витікати», нл. kipjeś «кипіти», полаб. ťaipe «кипить», болг. кипя́ «киплю», м. кипи «кипить; грає, шумує (про вино)», схв. ки́пети «кипіти», слн. kipéti «тс.», стсл. кыпѣти «витікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кипʼяти́льний
кипʼяти́льник
кипʼяти́льня
кипʼяти́ння
«піна під час кипіння»
кипʼятити
ки́пʼято́к
кипʼя́ч
кипʼя́чка
«нафта»
ки́па
«кипʼяток, окріп»
ки́пень
ки́пень
«холод, мороз»
ки́питень
«дуже великий холод»
ки́пінь
«тс.; [точка кипіння Ж]»
ки́піть
кипо́к
«тс.»
кипу́чий
на́кип
наки́пник
«накип»
накипча́стий
«наваристий»
(про зерна)
прикі́пник
«накип»
скипени́ти
«скипʼятити»
ски́пень
«лютий мороз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіпе́ць | білоруська |
| кипя́ «киплю» | болгарська |
| kipić «сочитися, витікати» | верхньолужицька |
| kúpyati «гнівається, кипить гнівом» | давньоіндійська |
| *kūp- | індоєвропейська |
| сuріо «прагну, жадаю» | латинська |
| kûpêt «диміти, куріти» | латиська |
| kūpėˊti «кипіти» | литовська |
| кипи «кипить; грає, шумує (про вино)» | македонська |
| kipjeś «кипіти» | нижньолужицька |
| ťai̯pe «кипить» | полабська |
| kipieć | польська |
| kypěti (‹іє. *kūp-) | праслов’янська |
| *kopъtěti «коптіти» | праслов’янська |
| кипе́ть «кипіти» | російська |
| ки́пети «кипіти» | сербохорватська |
| kypieť «тс.» | словацька |
| kipéti «тс.» | словенська |
| кыпѣти «витікати» | старослов’янська |
| kypěti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України