КИПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кипі́ти «клекотіти, вирувати від сильного нагрівання (про рідину); (перен.) виявлятися великою мірою»
можливий звʼязок з псл. *kopъtěti «коптіти»;
псл. kypěti (‹іє. *kūp-) споріднене з лит. kūpeti «кипіти», лтс. kûpêt «диміти, куріти», дінд. kúpyati «гнівається, кипить гнівом», лат. сuріо «прагну, жадаю»;
р. кипе́ть «кипіти», бр. кіпе́ць, п. kipieć, ч. kypěti, слц. kypieť «тс.», вл. kipić «сочитися, витікати», нл. kipjeś «кипіти», полаб. ťaipe «кипить», болг. кипя́ «киплю», м. кипи «кипить; грає, шумує (про вино)», схв. ки́пети «кипіти», слн. kipéti «тс.», стсл. кыпѣти «витікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кипʼяти́льний
кипʼяти́льник
кипʼяти́льня
кипʼяти́ння
«піна під час кипіння»
кипʼятити
ки́пʼято́к
кипʼя́ч
кипʼя́чка
«нафта»
ки́па
«кипʼяток, окріп»
ки́пень
ки́пень
«холод, мороз»
ки́питень
«дуже великий холод»
ки́пінь
«тс.; [точка кипіння Ж]»
ки́піть
кипо́к
«тс.»
кипу́чий
на́кип
наки́пник
«накип»
накипча́стий
«наваристий»
(про зерна)
прикі́пник
«накип»
скипени́ти
«скипʼятити»
ски́пень
«лютий мороз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіпе́ць | білоруська |
| кипя́ «киплю» | болгарська |
| kipić «сочитися, витікати» | верхньолужицька |
| kúpyati «гнівається, кипить гнівом» | давньоіндійська |
| *kūp- | індоєвропейська |
| сuріо «прагну, жадаю» | латинська |
| kûpêt «диміти, куріти» | латиська |
| kūpėˊti «кипіти» | литовська |
| кипи «кипить; грає, шумує (про вино)» | македонська |
| kipjeś «кипіти» | нижньолужицька |
| ťai̯pe «кипить» | полабська |
| kipieć | польська |
| *kopъtěti «коптіти» | праслов’янська |
| kypěti (‹іє. *kūp-) | праслов’янська |
| кипе́ть «кипіти» | російська |
| ки́пети «кипіти» | сербохорватська |
| kypieť «тс.» | словацька |
| kipéti «тс.» | словенська |
| кыпѣти «витікати» | старослов’янська |
| kypěti | чеська |
ки́па «велика пакувальна міра; тюк Ж; неповоротка товста людина»
для р. ки́па приймається також (Фасмер II 235; Bern. I 504) походження від снн. kip «звʼязка шкір або льону», повʼязаного з н. Кіере;
н. Kíepe «кошик для перенесення вантажів» є формою нижньонімецького походження (пор. снн. kīpe «кошик»), спорідненою з дангл. сӯра «кошик», сӯре «тс.», англ. [kīpe] «верша», що зводяться до герм. *kup- від іє. *geu- «гнути, кривити»;
запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської і польської;
р. ки́па «стос, кипа», бр. кі́па «тс.», п. [kipa] «плетений кошик»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kīpe «верша» | англійська |
| кі́па «тс.» | білоруська |
| *kup- | германські |
| сӯра «кошик» | давньоанглійська |
| сӯре «тс.» | давньоанглійська |
| Кіере | німецька |
| Kíepe «кошик для перенесення вантажів» | німецька |
| kipa «плетений кошик» | польська |
| ки́па «стос, кипа» | російська |
| kip «звʼязка шкір або льону» | середньонижньонімецька |
| ки́па | ? |
| *geu- «гнути, кривити» | ? |
кропи́ва́ «Urtica L.»
припущення про зв’язок псл. kopriva з кипі́ти (Младенов РФВ 68, 384; RSl 6, 278), а також з дінд. śíprā «вус» (Petersson BSl. Wortst. 27; Agrěll BSl. autst. 4) сумнівні;
при прийнятті за первіснішу форми kopriva можливе зближення з др. коприна «шовк» як назви рослини, що йде на пряжу (Štrekelj AfSIPh 28, 486);
вважається також (Меркулова 113–114), що в основу зв’язку з *kropiti покладено здатність кропиви жалити, пекти в особливий спосіб – ніби дрібними бризками (кропити «падати рідкими краплями»);
назва пов’язана з тим, що ця рослина, коли вона вживається для годування худоби, попередньо обварюється (пор. стсл. оукропъ «кип’яток», укр. окрі́п);
псл. kropiva (kopriva), похідне від *kropiti;
р. крапи́ва, бр. крапіва́, др. кропива, п. pokrzywa, [koprzywa], ч. kopřiva, слц. koprva, koprivica, вл. kopřiwa, нл. kopśiwa, полаб. t’üpraivӑ, болг. копри́ва, м. коприва, схв. кòприва, слн. kropíva, kopríva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кропи́в'яний
кропи́в'яник
«зарості кропиви»
кропи́в'янка
«тс.»
кропи́вниця
«захворювання, що супроводжується висипом на шкірі та її свербінням»
кропивничок
«собача кропива, Leonurus cardiaca L.»
кропіва
«кропива дводомна. Urt iça dioica L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крапіва́ | білоруська |
| копри́ва | болгарська |
| kopřiwa | верхньолужицька |
| śíprā «вус» | давньоіндійська |
| коприна «шовк» | давньоруська |
| кропива | давньоруська |
| коприва | македонська |
| kopśiwa | нижньолужицька |
| t'üpraivӑ | полабська |
| pokrzywa | польська |
| koprzywa | польська |
| kopriva | праслов’янська |
| kopriva | праслов’янська |
| кропити (кропити «падати рідкими краплями») | праслов’янська |
| kropiva (kopriva) | праслов’янська |
| *kropiti | праслов’янська |
| крапи́ва | російська |
| кòприва | сербохорватська |
| koprva | словацька |
| koprivica | словацька |
| kropíva | словенська |
| kopríva | словенська |
| оукропъ | старослов’янська |
| кипі́ти | українська |
| окрі́п | українська |
| kopřiva | чеська |
| *kropiti | ? |
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
ку́петь «жевріти, тліти»
очевидно, запозичення з балтійських мов;
припущення відповідного псл. kupiti (sę) (ЭССЯ 13, 112) сумнівне;
пор. лтс. kûpêt «димитися, чадіти», споріднене з псл. kypěti, укр. кипі́ти;
р. [ку́питься], бр. [купіцца] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куплі́ть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купіцца «тс.» | білоруська |
| kûpêt «димитися, чадіти» | латиська |
| kupiti (sę)(ЭССЯ 13, 112) | праслов’янська |
| kypěti | праслов’янська |
| ку́питься | російська |
| кипі́ти | українська |
| kûpêt «димитися, чадіти» | ? |
наке́па «навар, наїдок, користь»
очевидно, пов’язане з кипі́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кипі́ти | українська |
пи́пка «сосок на грудях; носик молочника, чайника»
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. рỹpti «пищати», лат. pipere «тс.», англ. рір «пипоть»;
семантичний зв’язок пояснюється тим, що птахи, у яких з’являється пипоть, видають своєрідний писк;
реконструкція псл. *pitъtь «пипоть» і зведення його до іє. *pītu- «слиз, смола» (Machek ESJČ 643) мало обґрунтовані;
бр. [пы́поць] «пипоть», [пы́пло], п. pypeć, ч. ст. pipec, болг. пи́пка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́піть
«тс.»
пи́поть
«хворобливий наріст на кінчику язика у курей»
пи́птик
«тс.; сосок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рір «пипоть» | англійська |
| пы́поць «пипоть» | білоруська |
| пы́пло | білоруська |
| пи́пка «тс.» | болгарська |
| *pītu- «слиз, смола» | індоєвропейська |
| pipere «тс.» | латинська |
| рỹpti «пищати» | литовська |
| pypeć | польська |
| *pitъtь «пипоть» | праслов’янська |
| pipec (ст.) | чеська |
искипні́ти «розтанути, розплавитися»
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми [стопні́ти] «тс.», зближеної з основою дієслова кипі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стопні́ти «тс.» | українська |
| кипі́ти | українська |
ки́пень «кобеняк»
очевидно, діалектний фонетичний варіант деетимологізованої форми [ке́пень] «тс.», зближеної з основою кипі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́пень «тс.» | українська |
| кипі́ти | українська |
кіп «спосіб?» (у прикладі Яким кіпом ти міг то учинити?)
рум. chip «спосіб, манера; образ», молд. kun «тс.», походить від угорського kép «картина; обличчя; образ», що є словом давньотюркського походження (пор. дтюрк. kep «форма», тур. gibi «подібно до того, як», чув. кап «зовнішній вигляд; форма; постать; корпус»);
запозичення з румунської чи молдавської мови;
м. кип «статуя», схв. кȗп, слн. kíp «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кип «статуя» | македонська |
| kun «тс.» | молдавська |
| chip «спосіб, манера; образ» | румунська |
| кȗп | сербохорватська |
| kíp «тс.» | словенська |
| kép «картина; обличчя; образ» | угорська |
кіпші́ти «кишіти»
очевидно, фонетично видозмінений (ки › кі) результат контамінації слів киші́ти і кипі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| киші́ти | українська |
| кипі́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України