КИП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кіп «спосіб?» (у прикладі Яким кіпом ти міг то учинити?)
рум. chip «спосіб, манера; образ», молд. kun «тс.», походить від угорського kép «картина; обличчя; образ», що є словом давньотюркського походження (пор. дтюрк. kep «форма», тур. gibi «подібно до того, як», чув. кап «зовнішній вигляд; форма; постать; корпус»);
запозичення з румунської чи молдавської мови;
м. кип «статуя», схв. кȗп, слн. kíp «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кип «статуя» | македонська |
| kun «тс.» | молдавська |
| chip «спосіб, манера; образ» | румунська |
| кȗп | сербохорватська |
| kíp «тс.» | словенська |
| kép «картина; обличчя; образ» | угорська |
ки́па «велика пакувальна міра; тюк Ж; неповоротка товста людина»
н. Kíepe «кошик для перенесення вантажів» є формою нижньонімецького походження (пор. снн. kīpe «кошик»), спорідненою з дангл. сӯра «кошик», сӯре «тс.», англ. [kīpe] «верша», що зводяться до герм. *kup- від іє. *geu- «гнути, кривити»;
для р. ки́па приймається також (Фасмер II 235; Bern. I 504) походження від снн. kip «звʼязка шкір або льону», повʼязаного з н. Кіере;
запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської і польської;
р. ки́па «стос, кипа», бр. кі́па «тс.», п. [kipa] «плетений кошик»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kīpe «верша» | англійська |
| кі́па «тс.» | білоруська |
| *kup- | германські |
| сӯра «кошик» | давньоанглійська |
| сӯре «тс.» | давньоанглійська |
| Kíepe «кошик для перенесення вантажів» | німецька |
| Кіере | німецька |
| kipa «плетений кошик» | польська |
| ки́па «стос, кипа» | російська |
| kip «звʼязка шкір або льону» | середньонижньонімецька |
| *geu- «гнути, кривити» | ? |
| ки́па | ? |
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
кипі́ти «клекотіти, вирувати від сильного нагрівання (про рідину); (перен.) виявлятися великою мірою»
псл. kypěti (‹іє. *kūp-) споріднене з лит. kūpeti «кипіти», лтс. kûpêt «диміти, куріти», дінд. kúpyati «гнівається, кипить гнівом», лат. сuріо «прагну, жадаю»;
можливий звʼязок з псл. *kopъtěti «коптіти»;
р. кипе́ть «кипіти», бр. кіпе́ць, п. kipieć, ч. kypěti, слц. kypieť «тс.», вл. kipić «сочитися, витікати», нл. kipjeś «кипіти», полаб. ťaipe «кипить», болг. кипя́ «киплю», м. кипи «кипить; грає, шумує (про вино)», схв. ки́пети «кипіти», слн. kipéti «тс.», стсл. кыпѣти «витікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кипʼяти́льний
кипʼяти́льник
кипʼяти́льня
кипʼяти́ння
«піна під час кипіння»
кипʼятити
ки́пʼято́к
кипʼя́ч
кипʼя́чка
«нафта»
ки́па
«кипʼяток, окріп»
ки́пень
ки́пень
«холод, мороз»
ки́питень
«дуже великий холод»
ки́пінь
«тс.; [точка кипіння Ж]»
ки́піть
кипо́к
«тс.»
кипу́чий
на́кип
наки́пник
«накип»
накипча́стий
«наваристий»
(про зерна)
прикі́пник
«накип»
скипени́ти
«скипʼятити»
ски́пень
«лютий мороз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіпе́ць | білоруська |
| кипя́ «киплю» | болгарська |
| kipić «сочитися, витікати» | верхньолужицька |
| kúpyati «гнівається, кипить гнівом» | давньоіндійська |
| *kūp- | індоєвропейська |
| сuріо «прагну, жадаю» | латинська |
| kûpêt «диміти, куріти» | латиська |
| kūpėˊti «кипіти» | литовська |
| кипи «кипить; грає, шумує (про вино)» | македонська |
| kipjeś «кипіти» | нижньолужицька |
| ťai̯pe «кипить» | полабська |
| kipieć | польська |
| kypěti (‹іє. *kūp-) | праслов’янська |
| *kopъtěti «коптіти» | праслов’янська |
| кипе́ть «кипіти» | російська |
| ки́пети «кипіти» | сербохорватська |
| kypieť «тс.» | словацька |
| kipéti «тс.» | словенська |
| кыпѣти «витікати» | старослов’янська |
| kypěti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України