КИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

дальшими відповідниками, можливо, є гр. [κὴλη] «пухлина», двн. hōla, дісл. haull «тс.», а також лат. cūlus «пряма кишка, зад», дірл. сūl «хребет», що зводяться до іє. *kāu(e)lā/kūlā;

споріднене з лит. kúla «наріст, шишка», kulas «пухлина»;

псл. kyla «пухлина, наріст»;

р. кила́ «грижа, пухлина, наріст на дереві», бр. кіла́ «тс.», п. kiła «сифіліс; (заст.) пухлина», ч. kýla «пухлина», слц. kyla «тс.», болг. ки́ла «тс.; [сук]», схв. кȕла «грижа; ґуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)», слн. kíla «пухлина; наріст на дереві; зона – хвороба на кукурудзі»;

результат діалектної видозміни первісного ки́ла́ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);

форма [ґила́], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила́] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;

зіставляється також з ґу́ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68);

повʼязання гили́ти з слн. gúliti «здирати шкіру», р. жу́лить «обдурювати» (Bern. I 362) або з го́лий (Iljinskij AfSlPh 29, 166, 497) непереконливі;

бр. [гі́лка] «палка, якою підкидають мʼяч», [гілі́ць] «бити мʼяч палкою» (з укр. ?);

запозичене з французької мови, очевидно, за посередництвом російської;

фр. kilo постало шляхом скорочення терміна kilogramme «тисяча грамів»;

виведення від нім. Kílo (Фасмер II 233) сумнівне;

р. болг. кило́ «кіло», бр. кіло́, п. ч. слц. вл. kilo, м. кило, схв. кȕло, слн. kílo «тс.»;

р- кино́, бр. Кіно́, п. ч. слц. вл. нл. kino, болг. м. ки́но, схв. кѝно, слн. kíno;

очевидно, запозичене з німецької мови за посередництвом російської;

нім. Kino є скороченням слова Kinematográph «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp), мабуть, за зразком Kílo «кіло» і Aúto «авто»;

переміщення наголосу в російській мові відбулося за зразком слів французького походження (пор. р. авто́, кило́);