КИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кил «гірська порода, різновид вибільних глин у Криму і на Кавказі»
тур. kil «кил» походить від перс. gel «глина; болото, багнюка»;
запозичення з турецької мови;
р. кил, бр. кіл «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіл
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіл «тс.» | білоруська |
| gel «глина; болото, багнюка» | перська |
| кил | російська |
| kil «кил» | турецька |
кіль «основний брус по довжині судна»
запозичення з голландської або німецької мови;
гол. kiel «кіль», нвн. Kiel «тс.», очевидно, споріднені з двн. днфранк. kela «горло», дірл. gelim «ковтаю», псл. glъtati «глитати»;
для німецького слова не виключене також скандинавське походження (пор. етимологічно пов’язані дісл. kjǫlr «кіль», ісл. kjölur, норв. kjøl, шв. köl, дат. køl «тс.»);
р. киль, бр. кіль, п. kil, болг. кил;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киль
«тс.»
кілюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіль | білоруська |
| кил | болгарська |
| kiel «кіль» | голландська |
| kela «горло» | давньоверхньонімецька |
| gelim «ковтаю» | давньоірландська |
| kjǫlr | давньоісландська |
| køl | датська |
| kjölur | ісландська |
| Kiel «тс.» | нововерхньонімецька |
| kjøl | норвезька |
| kil | польська |
| glъtati «глитати» | праслов’янська |
| киль | російська |
| köl | шведська |
| kela «горло» | ? |
ки́ла́ «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні»
дальшими відповідниками, можливо, є гр. [κὴλη] «пухлина», двн. hōla, дісл. haull «тс.», а також лат. cūlus «пряма кишка, зад», дірл. сūl «хребет», що зводяться до іє. *kāu(e)lā/kūlā;
споріднене з лит. kúla «наріст, шишка», kulas «пухлина»;
псл. kyla «пухлина, наріст»;
р. кила́ «грижа, пухлина, наріст на дереві», бр. кіла́ «тс.», п. kiła «сифіліс; (заст.) пухлина», ч. kýla «пухлина», слц. kyla «тс.», болг. ки́ла «тс.; [сук]», схв. кȕла «грижа; ґуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)», слн. kíla «пухлина; наріст на дереві; зона – хвороба на кукурудзі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́лавий
«грижовий»
ки́ла
«зона (на кукурудзі)»
ки́лавець
«хворий на грижу»
ки́лавий
ки́лавка
«рано опала слива»
ки́ловий
«тс.»
кіла́
«грибкова хвороба (на капусті)»
покила́віти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіла́ «тс.» | білоруська |
| ки́ла «тс.; [сук]» | болгарська |
| κὴλη «пухлина» | грецька |
| hōla | давньоверхньонімецька |
| сūl «хребет» | давньоірландська |
| haull «тс.» | давньоісландська |
| *kāu̯(e)lā / kūlā | індоєвропейська |
| cūlus «пряма кишка, зад» | латинська |
| kūˊla «наріст, шишка» | литовська |
| kūˊlas «пухлина» | литовська |
| kiła «сифіліс; (заст.) пухлина» | польська |
| kyla «пухлина, наріст» | праслов’янська |
| кила́ «грижа, пухлина, наріст на дереві» | російська |
| кȕла «грижа; ґуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)» | сербохорватська |
| kyla «тс.» | словацька |
| kíla «пухлина; наріст на дереві; зона -- хвороба на кукурудзі» | словенська |
| kýla «пухлина» | чеська |
ґила́ «грижа, кила; penis (Me)»
повʼязання гили́ти з слн. gúliti «здирати шкіру», р. жу́лить «обдурювати» (Bern. I 362) або з го́лий (Iljinskij AfSlPh 29, 166, 497) непереконливі;
форма [ґила́], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила́] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
результат діалектної видозміни первісного ки́ла́ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
зіставляється також з ґу́ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68);
бр. [гі́лка] «палка, якою підкидають мʼяч», [гілі́ць] «бити мʼяч палкою» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґе́лавий
«хворий на грижу»
гила́
«грижа, кила; гра з деревʼяною кулею»
гилинува́тий
«тс.»
гили́ти
«бити мʼяч під час гри в гилки; [грати в особливу гру з деревʼяною кулею; бити палицею деревʼяну кулю під час цієї гри]; бити, лупцювати; багато набирати, накладати»
ги́лка
«давня гра в мʼяч; гра з деревʼяною кулею Ж»
гилу́н
«чоловік або тваринасамець з одним ядром; хворий на грижу; вареник з мʼясом»
ґилу́н
«самець з одним ядром»
нагнати
«виграти очко, догнавши до берега кулю»
(у грі на кризі з деревʼяною кулею)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гі́лка «палка, якою підкидають мʼяч» | білоруська |
| жу́лить «обдурювати» | російська |
| gúliti «здирати шкіру» | словенська |
| гілі́ць «бити мʼяч палкою» (з укр. ?) | українська |
| гили́ти | ? |
| го́лий | ? |
| ґила́ | ? |
| гила́ | ? |
| ки́ла́ (‹псл. *kyla)(назва хвороби) | ? |
| ґу́ля | ? |
кіло́ «кілограм»
запозичене з французької мови, очевидно, за посередництвом російської;
виведення від нім. Kílo (Фасмер II 233) сумнівне;
фр. kilo постало шляхом скорочення терміна kilogramme «тисяча грамів»;
р. болг. кило́ «кіло», бр. кіло́, п. ч. слц. вл. kilo, м. кило, схв. кȕло, слн. kílo «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіло́ | білоруська |
| кило́ «кіло» | болгарська |
| kilo | верхньолужицька |
| кило | македонська |
| Kílo | німецька |
| kilo | польська |
| кило́ «кіло» | російська |
| кȕло | сербохорватська |
| kilo | словацька |
| kílo «тс.» | словенська |
| kilo «тисяча грамів» | французька |
| kilogramme | французька |
| kilo | чеська |
кіно́ «будинок, у якому демонструються кінофільми»
р- кино́, бр. Кіно́, п. ч. слц. вл. нл. kino, болг. м. ки́но, схв. кѝно, слн. kíno;
очевидно, запозичене з німецької мови за посередництвом російської;
нім. Kino є скороченням слова Kinematográph «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp), мабуть, за зразком Kílo «кіло» і Aúto «авто»;
переміщення наголосу в російській мові відбулося за зразком слів французького походження (пор. р. авто́, кило́);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіно-
(частина складних слів типу кіноакто́р, кіноапара́т і под.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіно́ | білоруська |
| ки́но | болгарська |
| kino | верхньолужицька |
| ки́но | македонська |
| kino | нижньолужицька |
| Kino «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp) | німецька |
| Kílo «кіло» | німецька |
| Aúto «авто» | німецька |
| Kinematográph | німецька |
| Kientopp | німецька |
| kino | польська |
| кино́ | російська |
| авто́ | російська |
| кило́ | російська |
| кѝно | сербохорватська |
| kino | словацька |
| kíno | словенська |
| kino | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України