КИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

кил «гірська порода, різновид вибільних глин у Криму і на Кавказі»

тур. kil «кил» походить від перс. gel «глина; болото, багнюка»;
запозичення з турецької мови;
р. кил, бр. кіл «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кіл «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіл «тс.» білоруська
gel «глина; болото, багнюка» перська
кил російська
kil «кил» турецька

кіль «основний брус по довжині судна»

запозичення з голландської або німецької мови;
гол. kiel «кіль», нвн. Kiel «тс.», очевидно, споріднені з двн. днфранк. kela «горло», дірл. gelim «ковтаю», псл. glъtati «глитати»;
для німецького слова не виключене також скандинавське походження (пор. етимологічно пов’язані дісл. kjǫlr «кіль», ісл. kjölur, норв. kjøl, шв. köl, дат. køl «тс.»);
р. киль, бр. кіль, п. kil, болг. кил;
Фонетичні та словотвірні варіанти

киль «тс.»
кілюва́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіль білоруська
кил болгарська
kiel «кіль» голландська
kela «горло» давньоверхньонімецька
gelim «ковтаю» давньоірландська
kjǫlr давньоісландська
køl датська
kjölur ісландська
Kiel «тс.» нововерхньонімецька
kjøl норвезька
kil польська
glъtati «глитати» праслов’янська
киль російська
köl шведська
kela «горло» ?

ки́ла́ «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні»

дальшими відповідниками, можливо, є гр. [κὴλη] «пухлина», двн. hōla, дісл. haull «тс.», а також лат. cūlus «пряма кишка, зад», дірл. сūl «хребет», що зводяться до іє. *kāu(e)lā/kūlā;
споріднене з лит. kúla «наріст, шишка», kulas «пухлина»;
псл. kyla «пухлина, наріст»;
р. кила́ «грижа, пухлина, наріст на дереві», бр. кіла́ «тс.», п. kiła «сифіліс; (заст.) пухлина», ч. kýla «пухлина», слц. kyla «тс.», болг. ки́ла «тс.; [сук]», схв. кȕла «грижа; ґуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)», слн. kíla «пухлина; наріст на дереві; зона – хвороба на кукурудзі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ке́лавий «грижовий»
ки́ла «зона (на кукурудзі)»
ки́лавець «хворий на грижу»
ки́лавий
ки́лавка «рано опала слива»
ки́ловий «тс.»
кіла́ «грибкова хвороба (на капусті)»
покила́віти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіла́ «тс.» білоруська
ки́ла «тс.; [сук]» болгарська
κὴλη «пухлина» грецька
hōla давньоверхньонімецька
сūl «хребет» давньоірландська
haull «тс.» давньоісландська
*kāu̯(e)lā / kūlā індоєвропейська
cūlus «пряма кишка, зад» латинська
kūˊla «наріст, шишка» литовська
kūˊlas «пухлина» литовська
kiła «сифіліс; (заст.) пухлина» польська
kyla «пухлина, наріст» праслов’янська
кила́ «грижа, пухлина, наріст на дереві» російська
кȕла «грижа; ґуля (на тілі); наріст (на дереві); зона (на кукурудзі)» сербохорватська
kyla «тс.» словацька
kíla «пухлина; наріст на дереві; зона -- хвороба на кукурудзі» словенська
kýla «пухлина» чеська

ґила́ «грижа, кила; penis (Me)»

повʼязання гили́ти з слн. gúliti «здирати шкіру», р. жу́лить «обдурювати» (Bern. I 362) або з го́лий (Iljinskij AfSlPh 29, 166, 497) непереконливі;
форма [ґила́], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила́] внаслідок природного для української мови переходу ґг;
результат діалектної видозміни первісного ки́ла́ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
зіставляється також з ґу́ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68);
бр. [гі́лка] «палка, якою підкидають мʼяч», [гілі́ць] «бити мʼяч палкою» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґе́лавий «хворий на грижу»
гила́ «грижа, кила; гра з деревʼяною кулею»
гилинува́тий «тс.»
гили́ти «бити мʼяч під час гри в гилки; [грати в особливу гру з деревʼяною кулею; бити палицею деревʼяну кулю під час цієї гри]; бити, лупцювати; багато набирати, накладати»
ги́лка «давня гра в мʼяч; гра з деревʼяною кулею Ж»
гилу́н «чоловік або тваринасамець з одним ядром; хворий на грижу; вареник з мʼясом»
ґилу́н «самець з одним ядром»
нагнати «виграти очко, догнавши до берега кулю» (у грі на кризі з деревʼяною кулею)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гі́лка «палка, якою підкидають мʼяч» білоруська
жу́лить «обдурювати» російська
gúliti «здирати шкіру» словенська
гілі́ць «бити мʼяч палкою»укр. ?) українська
гили́ти ?
го́лий ?
ґила́ ?
гила́ ?
ки́ла́ (‹псл. *kyla)(назва хвороби) ?
ґу́ля ?

кіло́ «кілограм»

запозичене з французької мови, очевидно, за посередництвом російської;
виведення від нім. Kílo (Фасмер II 233) сумнівне;
фр. kilo постало шляхом скорочення терміна kilogramme «тисяча грамів»;
р. болг. кило́ «кіло», бр. кіло́, п. ч. слц. вл. kilo, м. кило, схв. кȕло, слн. kílo «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіло́ білоруська
кило́ «кіло» болгарська
kilo верхньолужицька
кило македонська
Kílo німецька
kilo польська
кило́ «кіло» російська
кȕло сербохорватська
kilo словацька
kílo «тс.» словенська
kilo «тисяча грамів» французька
kilogramme французька
kilo чеська

кіно́ «будинок, у якому демонструються кінофільми»

р- кино́, бр. Кіно́, п. ч. слц. вл. нл. kino, болг. м. ки́но, схв. кѝно, слн. kíno;
очевидно, запозичене з німецької мови за посередництвом російської;
нім. Kino є скороченням слова Kinematográph «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp), мабуть, за зразком Kílo «кіло» і Aúto «авто»;
переміщення наголосу в російській мові відбулося за зразком слів французького походження (пор. р. авто́, кило́);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кіно- (частина складних слів типу кіноакто́р, кіноапара́т і под.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіно́ білоруська
ки́но болгарська
kino верхньолужицька
ки́но македонська
kino нижньолужицька
Kino «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp) німецька
Kílo «кіло» німецька
Aúto «авто» німецька
Kinematográph німецька
Kientopp німецька
kino польська
кино́ російська
авто́ російська
кило́ російська
кѝно сербохорватська
kino словацька
kíno словенська
kino чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України