КИЙКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кия́х «рогіз, Typha L.; качан (кукурудзи); волоть проса» (бот.)

назви рогозу є похідними від др. кый «кий, палка» за подібністю суцвіття рогозу до круглої палки;
назви кукурудзи є похідними від назв рогозу за подібністю качана кукурудзи до суцвіття рогозу;
р. [кия́х] «рогіз», [кия́шек] «тс.», [кию́шка] «кукурудза», [киёвка] «тс.; рогіз», [киёк, кийки] «тс.», бр. [кіёўка] «рогіз», [кіёўнік] «тс.», [кыя́х] «початок кукурудзи», [кія́ш] «тс.; рогіз; палка рогозу», [кіюшка] «кукурудза»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

києхи́ «кукурудза»
кийки́
киношник «поле, з якого зібрано кукурудзу; стебла кукурудзи»
кию́шки
кияк «рогіз»
кияки «тс.»
кияхи́ «палки рогозу ВеНЗн; кукурудза Л»
кияши́ннє
кия́шник
кійки́ Я
кіляхи́
кітяхи́
кіяхи́ «тс.»
кіяши́ннє
кія́шник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіёўка «рогіз» білоруська
кіёўнік «тс.» білоруська
кыя́х «початок кукурудзи» білоруська
кія́ш «тс.; рогіз; палка рогозу» білоруська
кію «кукурудза» білоруська
кый «кий, палка» давньоруська
кия́х «рогіз» російська
кия́шек «тс.» російська
кию́шка «кукурудза» російська
киёвка «тс.; рогіз» російська
киёк російська
кийки «тс.» російська

кий «частина тонкого стовбура або грубої гілки, очищена від пагонів; палиця для гри в більярд»

псл. kyjb ( ‹*kū-jo-) «кий, молот, довбня», повʼязане з kūti ( ‹*koutei) «бити, ударяти», укр. [кова́ти (ку́ти)];
споріднене з лит. kújis «важкий ковальський молот», прус. cugis «молот», лтс. kũja «дрючок, кий»;
більярдний термін кий, мабуть, походить від р. кий або п. kij (bilardowy) «кий (більярдний)», що виникли під впливом фр. queue «хвіст; шлейф; черга; стебло; більярдний кий», яке продовжує лат. cōda (cauda) «хвіст», віддалено споріднене з псл. kuti (kovǫ), укр. кува́ти;
р. кий «більярдний кий; [палиця, дрючок; товкач]», бр. кій «палиця; костур; більярдний кий», п. kij «тс.», ч. слц. kyj «кий, дрюк», вл. kij «кий», нл. kij «великий (особливо, залізний) молот», полаб. tʼəjanáicə «дрюк, уживаний як морський знак», болг. [кий] «кий, дрюк», схв. кȕјāк «дрюк», слн. kîj «тс.; деревʼяний молот»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кийо́к
кия́ччя «киї» (зб.)
кій «важіль у млині»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кій «палиця; костур; більярдний кий» білоруська
кий «кий, дрюк» болгарська
kij «кий» верхньолужицька
cōda «хвіст» (cauda) латинська
kũja «дрючок, кий» латиська
kújis «важкий ковальський молот» литовська
kij «великий (особливо, залізний) молот» нижньолужицька
tʼəjanái̯cə «дрюк, уживаний як морський знак» полабська
kij (bilardowy) «кий (більярдний)» (bilardowy) польська
kij «тс.» польська
kyjь «кий, молот, довбня» ( ‹*kū-jo-) праслов’янська
*koutei «бити, ударяти» праслов’янська
*kū-jo- праслов’янська
kūti праслов’янська
kuti (kovǫ) праслов’янська
kovǫ праслов’янська
cugis «молот» прусська
кий російська
кий «більярдний кий; [палиця, дрючок; товкач]» російська
кȕјāк «дрюк» сербохорватська
kyj «кий, дрюк» словацька
kîj «тс.; деревʼяний молот» словенська
кова́ти (ку́ти)] українська
кий українська
кува́ти українська
queue «хвіст; шлейф; черга; стебло; більярдний кий» французька
kyj «кий, дрюк» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України