КИБЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ки́бель «баддя, цебер»
очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. Kübel «цебер, баддя» пoxoдить від двн. kubil (у miluhchubilī «малий цебер на молоко»), яке, мабуть, виникло на основі лат. сūра «бочка», спорідненого з дінд. kupаḥ «яма, печера; колодязь», гр. (άμφι)-κύπελλον «(подвійний) кубок», дангл. hӯf «вулик», дісл. hūfr «корпус корабля»;
р. ки́бель «гірничий цебер», п. kibel «тс.; відро для нечистот; горщик», ч. [kýbl] «відро, цебер», слц. [kýbel], схв. [ки́бла], слн. kíbla «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| (άμφι)-κύπελλον | грецька |
| hӯf «вулик» | давньоанглійська |
| kubil (у miluhchubilī «малий цебер на молоко») | давньоверхньонімецька |
| kūˊpаḥ «яма, печера; колодязь» | давньоіндійська |
| hūfr «корпус корабля» | давньоісландська |
| сūра «бочка» | латинська |
| Kübel «цебер, баддя» | нововерхньонімецька |
| kibel «тс.; відро для нечистот; горщик» | польська |
| ки́бель «гірничий цебер» | російська |
| ки́бла | сербохорватська |
| kýbel | словацька |
| kíbla «тс.» | словенська |
| kýbl «відро, цебер» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України