КИБАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
киба́лка «вид жіночого головного убору; [шнурок або туго скручений кусок полотна, повʼязаний навколо голови, на який закручували волосся; може бути у вигляді деревʼяного обруча]» (заст.)
повʼязане з [гиба́ти] «бгати» (первісне «згинати»; пор. гібать гібалку «закручувати волосся на обручик» Никончук–Романюк);
причини збереження давнього проривного ґ і послідовної заміни його глухим к не зовсім ясні;
р. [ки́бала, ки́ба́лка, ки́бола], бр. [кібалка], п. kibałek, kibałka (з укр.) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гиба́вка
гибалка
(див. нижче)
ґибалка
«тс.»
ке́бавка
киба́вка
киба́лиця
киба́лник
кимба́лка
кинба́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кібалка | білоруська |
| kibałek «тс.» (з укр.) | польська |
| kibałka «тс.» (з укр.) | польська |
| ки́бала | російська |
| ки́ба́лка | російська |
| ки́бола | російська |
| гиба́ти «бгати» (первісне «згинати»; пор. гібать гібалку «закручувати волосся на обручик» Никончук--Романюк) | українська |
| гібать гібалку | українська |
хи́мля «дерев’яне колісце, до якого прикручують волосся; кибалка»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з киба́лка, кимба́лка (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
химлу́шечка
хіме́вка
«тс.»
хімлу́шечка
хімлу́шка
хоме́вка
хоме́лка
хомі́вка
«кибалка»
хо́мля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| киба́лка | ? |
| кимба́лка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України