КЕРУЮЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
керува́ти
запозичення з польської мови;
п. kierować, як і слц. [karovať, kärovať, kerovať] «тс.», походить від нвн. kehren «тс.» (свн. двн. kēren, двн. kēran, chērren), спорідненого з дісл. keisa «високо нести, підноситись, видаватись чимсь», норв. [keis] «вигин, рух», [keisa] «робити криві рухи, бігти», можливо, також з р. [жихоть(ся)] «хитатися, гойдатися»;
р. [кирова́ть] «керувати; повертати; працювати; торгувати», бр. кірава́ць «керувати; показувати напрямок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґирува́ти
«тс.»
керівни́й
керівни́к
керівни́цтво
керівни́чий
керо́ва
«керівництво»
керовни́чий
«ватажок»
ке́рон
«керівник»
керта́ти
(кіньми)
керува́ль
«тс.»
керува́ти
«правити кіньми, возом; направлятися»
керу́нок
керу́ючий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кірава́ць «керувати; показувати напрямок» | білоруська |
| kēren | давньоверхньонімецька |
| kēran | давньоверхньонімецька |
| chērren | давньоверхньонімецька |
| keisa «високо нести, підноситись, видаватись чимсь» | давньоісландська |
| keisa «робити криві рухи, бігти» | мордовська |
| kehren «тс.» (свн. двн. kēren, двн. kēran, chērren) | нововерхньонімецька |
| keis «вигин, рух» | норвезька |
| kierować | польська |
| жихáть(ся) «хитатися, гойдатися» | російська |
| кирова́ть «керувати; повертати; працювати; торгувати» | російська |
| kēren | середньоверхньнімецька |
| karovať «тс.» | словацька |
| kärovať | словацька |
| kerovať | словацька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України