КЕЛИХАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ке́лих
запозичення з польської мови;
п. kielich, як і ч. kalich, ст. kalich, kelich, слц. kalich, вл. нл. keluch, ст. keluch, kelich, слн. kélih, походить від двн. chelih (старше свн. kelich, kelch, нвн. Kelch) «келих», яке зводиться до лат. calix «тс.», спорідненого з гр. κύλιξ «кубок, келих», κάλυξ «чашечка квітки», дінд. kalásá- «горщик, кухоль, миска»;
р. [ке́лих] «церковна чаша; чарка» (з укр.), бр. ке́ліх «келих»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́лаш
«вид глиняної посудини»
ке́лех
ке́лешо́к
ке́лишо́к
ке́ліх
келіхъ
(XV ст.)
келі́шок
«чарка»
келю́х
«келих»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ке́ліх «келих» | білоруська |
| keluch | верхньолужицька |
| kelich | верхньолужицька |
| keluch | верхньолужицька |
| κύλιξ «кубок, келих» | грецька |
| κάλυξ «чашечка квітки» | грецька |
| chelih «келих» (старше свн. kelich, kelch, нвн. Kelch) | давньоверхньонімецька |
| kalásá- «горщик, кухоль, миска» | давньоіндійська |
| calix «тс.» | латинська |
| keluch | нижньолужицька |
| keluch | нижньолужицька |
| kelich | нижньолужицька |
| kielich | польська |
| kelich | середньоверхньнімецька |
| kelch | середньоверхньнімецька |
| Kelch | середньоверхньнімецька |
| kalich | словацька |
| kélih | словенська |
| kalich | чеська |
| kelich | чеська |
| ке́лих «церковна чаша; чарка» (з укр.) | ? |
ка́лю́х «черево; задній прохід; шлунок молодого теляти чи ягняти»
очевидно, похідне утворення від кал «екскременти, нечистоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калюка́тий
«вигнутий назовні»
ка́люхи
«кишки»
келихи́
«тс.»
ке́люх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кал «екскременти, нечистоти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України