КВІТКАР — ЕТИМОЛОГІЯ
квіт
псл. květъ/cvětъ‹*kvoitъ, повʼязане чергуванням голосних із kvisti/cvisti ‹ *kveit-tei «цвісти», kvьtǫ/cvьtǫ *kvĭtǫ «цвіту»;
споріднене з лтс. kvitêt «блимати, блищати»;
іє. *ku̯ei- «цвісти», очевидно, повʼязане давнім паралелізмом приголосних з *k ̑u̯еі- «світити»;
р. [квет\ «забарвлення, колір; квітка; цвітіння води», [кве́тка, квето́к], бр. квет «колір; квітка», кве́тка «квітка», п. kwiat, ч. květ, слц. kvet, вл. нл. kwět, полаб. kjot, болг. цвят, цветъ́т, м. цвет, схв. цвȇт, слн. cvét, стсл. цвѣтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закві́тлий
квину́ти
«цвісти»
квіта́стий
кві́тень
квіти́на
«квітка»
квіти́стий
квіті́ння
кві́тка
квітка́р
квіткова́тий
«перістий»
квіткови́й
квітне́вий
квітни́й
квітни́к
квітника́р
квітника́рство
квітни́цтво
квітни́цький
квітни́ця
«альтанка»
кві́тнути
квітню́чий
«квітучий»
квіто́вник
«букет»
квіточина́
«все, що цвіте»
квіто́чник
«квітник»
кві́ття
квітча́ний
«квітковий»
квітча́стий
квітча́ти
квітча́тий
квітчу́чий
квітю́чий
накві́тник
«квітковий горщик»
окві́чений
«заквітчаний»
ро́зквіт
розкві́тлий
розквітний
уквітува́ти
«уквітчати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| квет «колір; квітка» | білоруська |
| кве́тка «квітка» | білоруська |
| цвят | болгарська |
| цветъ́т | болгарська |
| kwět | верхньолужицька |
| *ku̯ei- «цвісти» | індоєвропейська |
| kvitêt «блимати, блищати» | латиська |
| цвет | македонська |
| kwět | нижньолужицька |
| kjot | полабська |
| kwiat | польська |
| květъ | праслов’янська |
| *kveit-tei «цвісти» | праслов’янська |
| *kvĭtǫ «цвіту» | праслов’янська |
| cvětъ | праслов’янська |
| *kvoitъ | праслов’янська |
| квет «забарвлення, колір; квітка; цвітіння води» | російська |
| кве́тка | російська |
| квето́к | російська |
| цвȇт | сербохорватська |
| kvet | словацька |
| cvét | словенська |
| цвѣтъ | старослов’янська |
| květ | чеська |
| *k ̑u̯еі- «світити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України