КАЮКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

каю́к «невеликий човен»

запозичення з турецької або кримськотатарської мови;
тур. kayık «човен», крим.-тат. kajyk «тс.», споріднені з каз. ӄайыӄ), тат. каек, зводяться до дтюрк. kajgyk «тс.» (від kai- «ковзати, линути»);
р. бр. каю́к, болг. каи́к, м. каик, схв. кàик;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каю́к білоруська
каи́к болгарська
kajgyk «тс.» (від kai- «ковзати, линути») давньотюркська
kai- давньотюркська
ӄайыӄ казахська
kajyk «тс.» кримсько-татарська
каик македонська
каю́к російська
кàик сербохорватська
каек татарська
kayık «човен» турецька

каю́к «кінець, капут»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. каю́к «тс.» виводиться від виразу каюк пришел «прийшов кінець», первісно «прийшов човен-каюк», у звʼязку з тим, що в XVII ст. на Дону каюками перевозили убитих;
виведення від каю́к у значенні «ненадійний човен, який легко перекидається» (Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 83; Шипова 170), очевидно, неправильне;
бр. каю́к;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каю́к білоруська
каю́к «тс.» ?
каю́к «ненадійний човен, який легко перекидається» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України