КАЮКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької або кримськотатарської мови;

тур. kayık «човен», крим.-тат. kajyk «тс.», споріднені з каз. ӄайыӄ), тат. каек, зводяться до дтюрк. kajgyk «тс.» (від kai- «ковзати, линути»);

р. бр. каю́к, болг. каи́к, м. каик, схв. кàик;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. каю́к «тс.» виводиться від виразу каюк пришел «прийшов кінець», первісно «прийшов човен-каюк», у звʼязку з тим, що в XVII ст. на Дону каюками перевозили убитих;

виведення від каю́к у значенні «ненадійний човен, який легко перекидається» (Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 83; Шипова 170), очевидно, неправильне;

бр. каю́к;