КАЮКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
каю́к «невеликий човен»
запозичення з турецької або кримськотатарської мови;
тур. kayık «човен», крим.-тат. kajyk «тс.», споріднені з каз. ӄайыӄ), тат. каек, зводяться до дтюрк. kajgyk «тс.» (від kai- «ковзати, линути»);
р. бр. каю́к, болг. каи́к, м. каик, схв. кàик;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каю́к | білоруська |
каи́к | болгарська |
kajgyk «тс.» (від kai- «ковзати, линути») | давньотюркська |
kai- | давньотюркська |
ӄайыӄ | казахська |
kajyk «тс.» | кримсько-татарська |
каик | македонська |
каю́к | російська |
кàик | сербохорватська |
каек | татарська |
kayık «човен» | турецька |
каю́к «кінець, капут»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. каю́к «тс.» виводиться від виразу каюк пришел «прийшов кінець», первісно «прийшов човен-каюк», у звʼязку з тим, що в XVII ст. на Дону каюками перевозили убитих;
виведення від каю́к у значенні «ненадійний човен, який легко перекидається» (Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 83; Шипова 170), очевидно, неправильне;
бр. каю́к;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каю́к | білоруська |
каю́к «тс.» | ? |
каю́к «ненадійний човен, який легко перекидається» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України