КАШНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́ша
псл. kaša;
дальша етимологія висвітлюється по-різному;
здебільшого зіставляється з лит. kóšti «цідити», лтс. kãst «тс.» і реконструюється початкове значення «просіяне потовчене зерно» або «проціджена (густа) їжа» (Фасмер–Трубачев II 214; Sławski II 94–95; Machek ESJČ 244; БЕР II 297–298; Skok II 59; Zubatý St. a čI. I 2, 100);
повʼязується також з дінд. kváthati «варить», псл. kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164–166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)», спорідненого з р. [коса́ть] «бити», укр. коса́, чеса́ти, псл. česati;
р. бр. болг. м. ка́ша, п. kasza, ч. kaše, слц. kaša, схв. кȁша, кàша, слн. káša, стсл. кошица;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́шка
«ракова або рибʼяча ікра; нутрощі комах»
кашкува́тий
ка́шний
«ікристий»
ка́шник
«горщик, у якому варять кашу»
кашня́
«тс.»
кашува́тий
нака́шничок
«невеликий рогач, яким виймають кашник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ша | білоруська |
| ка́ша | болгарська |
| kváthati «варить» | давньоіндійська |
| kãst «тс.» | латиська |
| kóšti «цідити» | литовська |
| ка́ша | македонська |
| kasza | польська |
| kaša | праслов’янська |
| kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164--166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)» | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| *kōs-ja | праслов’янська |
| коса́ть «бити» | російська |
| ка́ша | російська |
| кȁша | сербохорватська |
| кàша | сербохорватська |
| kaša | словацька |
| káša | словенська |
| кошица | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kaše | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України