КАЧАНИСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
кача́н «головка капусти; стрижень капусти; стебло суцвіття кукурудзи; початок кукурудзи; недоїдена середина яблука або груші»
псл. коčаnъ «качан»;
не зовсім ясне;
вважається спорідненим з свн. hagen «бик, бугай», нвн. Hegel «тс.», Haksch «кнур» (Фасмер II 356; Bern. I 536; Младенов 254; Falk–Torp. 447);
виводиться також (Sławski II 13–14; Mikl. TEI Nachtr. 2, 150; Lokotsch 95; Sköld 24–25) із тур. чаг. koçan «стебло, качан», тат. kočan, які далі повʼязуються з тур. чаг. koç «баран», хоча можуть бути й запозичені з російської мови (Радлов II 616);
р. коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]», бр. кача́н «тс.», п. kaczan, koczan (з укр.), слц. [kočian] «бурʼян; стебло», схв. кòчāњ «качан», р.цсл. кочанъ «penis»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закачані́ти
«задубнути від холоду»
качани́стий
кача́нка
«сорт дині»
качанкува́тий
кача́ння
«качани»
(зб.)
качаня́
«невеликий качан»
коча́н
«тс.»
кочані́ти
«клякнути від холоду»
скачані́ти
«заклякнути»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кача́н «тс.» | білоруська |
Hegel «тс.» | нововерхньонімецька |
Haksch «кнур» | нововерхньонімецька |
kaczan (з укр.) | польська |
koczan (з укр.) | польська |
коčаnъ «качан» | праслов’янська |
коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]» | російська |
кòчāњ «качан» | сербохорватська |
hagen «бик, бугай» | середньоверхньнімецька |
kočian «бурʼян; стебло» | словацька |
kočan | татарська |
koçan «стебло, качан» | турецька |
koç «баран» | турецька |
koçan «стебло, качан» | чагатайська |
koç «баран» | чагатайська |
кочанъ «penis» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України