КАЧАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

коти́ти

псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́кочелати «викотити»
зака́т «повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть «тс.»
за́ко́т «відгорнутий назовні край чогось»
зако́та «тс.»
зако́тистий
за́котом «перекотисто» (про грім)
зако́чистий
запо́котом «покотом»
ката́лка «шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль «робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки «валянки»
ката́ти
катери́ти «котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль (вигук при коченні)
кату́лька «качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися «качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти «бити качалкою»
кача́ло «дерев’яний кружок»
качалу́ба «сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце «згорток»
кача́ти
качеля «гойдалка»
ка́чильці «блок у ткацькому верстаті»
качі́лка «качалка»
качка «хитавиця»
качну́ти
качу́лка «дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися «котитися»
кицькатися «падати, перекидаючись»
кіть «котиться» (виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть «тс.»
кі́тька «гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники «колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів» (в загадці)
ко́твиця «один із дерев’яних валків»
ко́твище «місце, викачане кіньми»
коте́ць «вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти «тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га «віз у чабанів»
ко́тики «подібна до галушок страва»
котки́ «тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти «вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х «сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько «коліщатко» (дит.)
котьо́лка «блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка (гра)
котю́шка «котушка»
кочали́стий «звитий сувоєм, круглий»
ко́чало «круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло «ролик, диск»
кочиля́стий «дископодібний»
кочіли́стий «тс.»
кочі́льця «дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́ (у виразі н. грати)
накат (тех.)
нака́тка (тех.)
нака́тник (тех., спец.)
накі́т «мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т (спец.)
обка́тка (спец.)
обка́тник (спец.)
обкочела́ти «оточити, обвести»
пакатьо́ли «зубці на колесі навою»
переко́чувач (спец.)
пі́дкітка «підметка»
підкі́тькуватися «котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися «покотитися»
покатьо́л «кошик соняшника»
покі́т «схил»
покоте́ло «кружало, кільце»
покоти́ло «великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла «блочки у верстаті»
покотьо́ло «обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий «покотистий»
скат
ско́ти «сувої полотна»
ско́тисто «спадисто»
ско́чистий «спадистий»
упоко́т «покотом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skate «ковзатися» англійська
каціць «тс.» білоруська
(roz)koćić верхньолужицька
śātáyati «звалює, кидає на землю» давньоіндійська
caithid «кидає» (‹*katejeti) ірландська
*katejeti ірландська
quatio «трясу» латинська
skàsti «скакати» литовська
kocić się «іти повільними кроками» польська
kotiti «кидати, перевертати; котити» праслов’янська
кати́ть «котити» російська
котỳрати «котити» сербохорватська
(pre-)kotiť словацька
kotáti «тс.» словенська
kotiti «валити» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України