КАХЛЯР — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́хель
очевидно, запозичення з польської мови;
п. kafel, kachel, як і ч. kachel, слц. kachlʼa, вл. kachle «кахельна піч», нл. kachla, болг. ка́хлен «кахельний», схв. кȃљ (кȁљ) «кахля», слн. káhla «кахля; нічний горщик», походить від нвн. Káchel «кахля», свн. kachel (е) «кахля; глиняна посудина», яке зводиться до двн. chachala«глиняна посудина»;
р. ка́фель, бр. ка́фля;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́фля
кафляни́й
ка́хельний
ка́хельник
кахле́вий
ка́хлі
кахльови́й
ка́хля
кахля́ни́й
кахля́р
кахля́рство
ка́холь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́фля | білоруська |
| ка́хлен «кахельний» | болгарська |
| kachle «кахельна піч» | верхньолужицька |
| chachala «глиняна посудина» | давньоверхньонімецька |
| kachla | нижньолужицька |
| Káchel «кахля» | нововерхньонімецька |
| kafel | польська |
| kachel | польська |
| ка́фель | російська |
| кȃљ «кахля» (кȁљ) | сербохорватська |
| кȁљ | сербохорватська |
| kachel «кахля; глиняна посудина» (е) | середньоверхньнімецька |
| kachlʼa | словацька |
| káhla «кахля; нічний горщик» | словенська |
| kachel | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України