КАТАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

пов’язується (Соболевский РФВ 70, 82) з р. ката́ть (укр. ката́ти);

з погляду словотвору сумнівні зіставлення з фін. kontti «берестяний кошик, що носять на спині», ест. kott «мішок; гаманець» (Kalima 132), з чаг. kat «футляр» (Matzenauer LF 8, 208) або з слат. cotta «вид одягу» (Горяев 163);

р. кото́мка, [котома́];

п. kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. нл. kat «кат», повʼязується (Jakobson Word 8, 388) з ката́ти, р. ката́ть, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;

менш переконливі повʼязання з ка́яти(ся) (Kořínek LF 17, 347–356), з свн. gat, нвн. Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» (Janko Slavia 7, 785–790), з р. хват, п. chwat (Machek ESJČ 245) та ін;

спочатку katъ могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»;

виводиться також як запозичення (Трубачев Этимология 1965, 76–77) з ав. kāϑa«відплата, покарання (на страшному суді)»;

пор. лат. tortor «кат», похідне від torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»;

запозичення з польської мови;

р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;

запозичення з російської мови;

р. [ка́тани, ка́таны, ка́та́ники, катаницы, ка́та́нки, ка́таньки, ка́та́нцы́] «тс.» повʼязані з дієсловом ката́ть «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці», спорідненим з укр. ката́ти, коти́ти;

бр. [ка́танкі] «тс.»;