КАТАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ката́р

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Katárrh, фр. catarrhe «тс.» походять від лат. catarrhus (термін медичної латині), що зводиться до гр. κατάρροος «стікання; катар, нежить», повʼязаного з дієсловом καταρρεĩν «стікати, обпадати», утвореним з префікса κατα- «вниз» і дієслова ῥεĩν «текти», спорідненого з дінд. srávati «тече», лит. sravà «течія, кровотеча», псл. *sruja «струмінь», укр. струм;
р. болг. ката́р, бр. м. ка́тар, п. katar «катар; нежить», ч. слц. katar «катар», вл. katarrh, схв. кàтāр, кȁтāр, слн. katár «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

катара́льний
ко́тер «нежить»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́тар білоруська
ката́р болгарська
katarrh верхньолужицька
κατάρροος «стікання; катар, нежить» грецька
καταρρεĩν «стікати, обпадати» грецька
κατα- «вниз» грецька
ῥεĩν «текти» грецька
srávati «тече» давньоіндійська
catarrhus (термін медичної латині) латинська
sravà «течія, кровотеча» литовська
ка́тар македонська
Katárrh німецька
katar «катар; нежить» польська
*sruja «струмінь» праслов’янська
ката́р російська
кàтāр сербохорватська
кȁтāр сербохорватська
katar «катар» словацька
katár «тс.» словенська
струм українська
catarrhe «тс.» французька
katar «катар» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України