КАТАПУЛЬТА — ЕТИМОЛОГІЯ
катапу́льта
запозичення з латинської мови;
лат. catapulta «військова машина для метання каменів, стріл, колод» походить від гр. καταπέλτης «тс.», утвореного з префікса κατά- і основи дієслова πάλλω «метаю; розмахую, розгойдую», можливо, спорідненого з лат. pello «штовхаю», псл. *роlхъ «страх», укр. [по́лох] «жах»;
р. бр. катапу́льта, п. katapulta, ч. слц. вл. katapult, болг. катапу́лта, м. катапу́лт, схв. катàпулт(а), слн. katapúlt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
катапультува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| катапу́льта | білоруська |
| катапу́лта | болгарська |
| katapult | верхньолужицька |
| καταπέλτης «тс.» | грецька |
| πάλλω «метаю; розмахую, розгойдую» | грецька |
| catapulta «військова машина для метання каменів, стріл, колод» | латинська |
| pello «штовхаю» | латинська |
| катапу́лт | македонська |
| katapulta | польська |
| *роlхъ «страх» | праслов’янська |
| катапу́льта | російська |
| катàпулт(а) | сербохорватська |
| katapult | словацька |
| katapúlt | словенська |
| по́лох «жах» | українська |
| katapult | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України