КАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кат
менш переконливі повʼязання з ка́яти(ся) (Kořínek LF 17, 347–356), з свн. gat, нвн. Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» (Janko Slavia 7, 785–790), з р. хват, п. chwat (Machek ESJČ 245) та ін;
спочатку katъ могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»;
виводиться також як запозичення (Трубачев Этимология 1965, 76–77) з ав. kāϑa«відплата, покарання (на страшному суді)»;
пор. лат. tortor «кат», похідне від torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»;
п. kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. нл. kat «кат», повʼязується (Jakobson Word 8, 388) з ката́ти, р. ката́ть, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;
запозичення з польської мови;
р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́тний
«звірячий, лютий»
кати́ня
«жінка-кат; тортури»
каті́вка
«жінка-кат»
катівня́
«тортури»
каті́вня
каті́вство
катува́ти
ка́туш
«вʼязниця»
кату́ша
«тортури, катування»
катю́га
катю́жний
«катівський»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| katъ | авестійська |
| kāϑa «відплата, покарання (на страшному суді)» | авестійська |
| кат | білоруська |
| kat «кат» | верхньолужицька |
| tortor «кат» | латинська |
| torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури» | латинська |
| kat «кат» | нижньолужицька |
| Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» | нововерхньонімецька |
| chwat | польська |
| kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя» | польська |
| хват | російська |
| ката́ть | російська |
| кат «кат; знаряддя фізичного покарання» | російська |
| gat | середньоверхньнімецька |
| kat «кат» | словацька |
| kat «кат» | чеська |
| ка́яти(ся) | ? |
| ката́ти | ? |
кут
псл. *kǫtъ;
споріднене з гр. κανϑός «куток ока», лит. kampas «кут», лат. campus «поле», гр. καμπή «вигин, поворот», що зводяться до іє. *kam- (*kam-tho-), *kam-p- «згинати»;
пов’язання з лит. kūtìs «яма, вирита свиньми» (Brückner 225), гр. χοντός «жердина, спис» (Bern. I 602–603), ку́тати (Machek ESJČ 309; Brückner 285–286; Jakobson II 633) або припущення про запозичене латино-романське походження слова (Meillet Études 225–226) непереконливі;
р. [кут] «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)», бр. кут, п. kąt, ч. kout, слц. kút, вл. нл. kut, болг. кът, м. кат, схв. кŷт, слн. kót;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́кут
«віддалений або малопомітний куток у приміщенні»
за́кутень
«віддалене, малопомітне місце; віддалена місцевість, глушина»
за́кутець
«кут, ніша, закуток, малопомітне місце»
заку́тє
«тс.»
заку́ти́на
«закуток»
за́куток
кута́р
«килим, яким прикрашають центральний куток хати»
кута́стий
кута́ч
«кочерга»
кута́ш
«тс. ДзАтл І; місце під піччю для дров МСБГ»
куте́сик
«трикутник з прямим кутом»
ку́тний
«кутовий»
кутни́к
«тс.»
ку́тник
«інструмент для вимірювання кутів»
ку́тниця
«кутова дошка»
ку́тній
кутня́к
«кутній зуб»
кутова́тий
«простір землі в «куту»
кутови́й
кутови́на
«затока у вигляді кута»
куто́к
куто́чок
«зменш. від куто́к; [вид весняної гри]»
кутя́ни
«мешканці певної частини села»
кутя́р
«той, що сидить у кутку»
куча́нин
«сусід (по кутку) на селі»
по́ку́т
«почесне місце у кутку справа від входу у селянську хату»
покута́ч
«вид залізної кочережки»
поку́тє
поку́тній
«який знаходиться біля покуття УРС; [у сполученні: п. ки́шка «дванадцятипала кишка»
по́куття
«тс.»
по́куть
при́куток
«місце у кутку; прибудований куток»
що зливаються»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кут | білоруська |
| кът | болгарська |
| kut | верхньолужицька |
| κανϑός «куток ока» | грецька |
| καμπή «вигин, поворот» | грецька |
| χοντός «жердина, спис» | грецька |
| *kam- (*kam-tho-) | індоєвропейська |
| campus «поле» | латинська |
| kampas «кут» | литовська |
| kūtìs «яма, вирита свиньми» | литовська |
| кат | македонська |
| kut | нижньолужицька |
| kąt | польська |
| кут «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)» | російська |
| кŷт | сербохорватська |
| kút | словацька |
| kót | словенська |
| kout | чеська |
| *kǫtъ | ? |
| *kam-p- «згинати» | ? |
| ку́тати | ? |
кода́ш «дружко, боярин Ж; той, хто виконує обов’язки візника на весіллі (на Буковині)»
менш переконливе виведення західноукраїнського слова (Scheludko 135; Crânjală 313, 341; Vrabie Romanoslavica 14, 154) з рум. codáş «останній, відсталий; [той, хто йде останнім у кортежі молодого]», похідного від рум. coadă «хвіст»;
запозичення з тюркських мов;
уйг. kādas «товариш, друг», дтюрк. qadaš «родич, брат, молодший брат; товариш, однодумець», очевидно, утворене за допомогою суфікса -daš із загальним значенням сумісності від іменника qa «родич, старший брат»;
припускають також (Покровская ИРЛТЯ 58–60, 68–72; Малов Пам. др.-тюрк. письм. 409; Боровков 192, 193; Zajączkowski NWT 127–128) зв’язок із чаг. qajaš «родич», уйг. kadaš «тс.» і нерозкладний корінь у формі дтюрк. qad-/qat-, тюрк. qajз історичним чергуванням -d-/-t- і -j-, представлений у шор. телеут. кат «жінка», тув. башк. кирг. катын «тс.; дружина», каз. ккалп. ӄатын «тс.», тур. kadin «жінка, дама», дтюрк. qadïn «тесть» і, можливо, у тур. kayın «дівер, шурин», аз. кайын «молодший брат дружини», гаг. кайынчу «тс.», дтюрк. огуз. кипч. qajïn «тесть»;
р. [кода́ш] «товариш»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кайын «молодший брат дружини» | азербайджанська |
| катын «тс.; дружина» | башкирська |
| кайынчу «тс.» | гагаузька |
| qadaš «родич, брат, молодший брат; товариш, однодумець» | давньотюркська |
| qad-/qat- | давньотюркська |
| qadïn «тесть» | давньотюркська |
| qajïn «тесть» | давньотюркська |
| ӄатын «тс.» | казахська |
| ӄатын «тс.» | каракалпакська |
| qajïn «тесть» | кипчацька |
| катын «тс.; дружина» | киргизька |
| qajïn «тесть» | огузька |
| кода́ш «товариш» | російська |
| codáş «останній, відсталий; [той, хто йде останнім у кортежі молодого]» | румунська |
| coadă «хвіст» | румунська |
| кат «жінка» | телеутський |
| катын «тс.; дружина» | тувинська |
| kadin «жінка, дама» | турецька |
| kayın «дівер, шурин» | турецька |
| qajз | тюркські |
| kādas «товариш, друг» | уйгурська |
| kadaš «тс.» | уйгурська |
| qajaš «родич» | чагатайська |
| кат «жінка» | шорська |
| qa «родич, старший брат» | ? |
кату́ (вигук, яким відганяють котів)
афективне утворення, повʼязане з [ко́та] «тс.»;
р. [кацу́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кац
«тс.»
кацу́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кацу́ «тс.» | російська |
| ко́та «тс.» | ? |
карака́ти «короткі чоботи; вид літнього взуття Я» (мн.)
очевидно, слово тюркського походження, в основі якого може лежати словосполучення kara kata, – пор. загальнотюркське kara «чорний; поганий, нещасний; простий, належний простолюдові; черні» і тат. ката (qatа) «валяні калоші», киез ката «повстяні боти»;
п. [karakaty] «легке селянське взуття, схоже на черевики» (з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karakaty «легке селянське взуття, схоже на черевики» (з укр.) | польська |
| ката «валяні калоші» (qatа) | татарська |
| киез ката «повстяні боти» | татарська |
| qatа | татарська |
| kara kata | тюркські |
катя́ (вигук, яким переслідують зайця)
неясне;
можливо, повʼязане з [кату́] (вигук, яким відганяють котів), [кет] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кату́ (вигук, яким відганяють котів) | ? |
| кет «тс.» | ? |
чека́ти «сподіватися, ждати»
псл. čekati тлумачиться як результат а-тематизації початкового *čekti, спорідненого з лит. kàkti «досягати, хапати», лтс. kacêt «хапати, діставати рукою», прус. kakīnt «тс.»;
як похідна від čekati форма реконструюється також псл. čakati «чекати» (пор. п. ст. czakać «чекати», ч. ст. čakati, слц. čakat’, вл. čakać, нл. cakaś, болг. ча́кам «чекаю», сх. čȁkati «чекати», слн. čákati «тс.»), що виникла в результаті подовження вокалізму кореня (e › a) в ітеративно-дуративній формі;
для псл. čakati (при вторинному čekati) припускалася спорідненість з čajati (Meillet Études 163; Sławski I 115; Sł. prasł. II 108–109);
р. [чека́ть] «ждати», бр. чака́ць, п. czekać, ч. čekati, болг. [че́кам] «чекаю», м. чека «чекає», схв. че̏кати «чекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очі́кувати
перечі́кувати
почека́льня
«передпокій»
почка́ти
«почекати»
чека́
«сторожка»
чека́лий
«сподіваний»
чека́ло
«вид рибальської сітки»
чека́льний
чека́льня
чекати
чека́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чака́ць | білоруська |
| че́кам «чекаю» | болгарська |
| kacêt «хапати, діставати рукою» | латиська |
| kàkti «досягати, хапати» | литовська |
| чека «чекає» | македонська |
| czekać | польська |
| čekati | праслов’янська |
| čakati «чекати» (пор. п. ст. czakać «чекати», ч. ст. čakati, слц. čakat’, вл. čakać, нл. cakaś, болг. ча́кам «чекаю», сх. čȁkati «чекати», слн. čákati «тс.») | праслов’янська |
| čakati (при вторинному čekati)(Meillet Études 163; Sławski I 115; Sł. prasł. II 108--109) | праслов’янська |
| kakīnt «тс.» | прусська |
| чека́ть «ждати» | російська |
| кати «чекати» | сербохорватська |
| čekati | чеська |
чи́кати «цвірінькати, стрекотати»
чергуванням голосних пов’язане з формами, утвореними від псл. *čьk- (типу п. czkać «ікати», р. [прочкну́ть] «проткнути»);
звуконаслідувальне слово, похідне від вигуку čikъ;
псл. čіkati;
р. [чи́кать] «бити, вдаряти; ударяти в м’яч палицею (у грі в чиж); видавати звук, подібний до легкого тріску», бр. чы́каць «різати», п. [сzykać] «стукати (про годинник)», ч. čikati «скоса дивитися», вл. čikać «лоскотати», болг. [чи́кам] «копаю вперше (тютюн); ударяю когось і в такий спосіб усуваю з гри», схв. чи̏кати «видавати звук «чик» (напр., про косу)», чѝкати «жувати тютюн», слн. číkati «жувати тютюн; плювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чикота́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чы́каць «різати» | білоруська |
| чи́кам «копаю вперше (тютюн); ударяю когось і в такий спосіб усуваю з гри» | болгарська |
| čikać «лоскотати» | верхньолужицька |
| сzykać «стукати (про годинник)» | польська |
| *čьk- (типу п. czkać «ікати», р. [прочкну́ть] «проткнути») | праслов’янська |
| čіkati | праслов’янська |
| чи́кать «бити, вдаряти; ударяти в м’яч палицею (у грі в чиж); видавати звук, подібний до легкого тріску» | російська |
| кати «видавати звук «чик» (напр., про косу)» | сербохорватська |
| číkati «жувати тютюн; плювати» | словенська |
| чѝкати «жувати тютюн» | українська |
| čikati «скоса дивитися» | чеська |
цюк «вигук, що означає звук сокири при рубанні»
звуконаслідувальне утворення, подібне до грюк, тук;
р. тюк, бр. цюк «тс.», п. cіuk «щіпка», ч. t’ukati, слц. t’ukat’, схв. цу̏кати «стукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цю́кати
«бити, стукати СУМ, [сапати ВеБ]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цюк «тс.» | білоруська |
| cіuk «щіпка» | польська |
| тюк | російська |
| кати «стукати» | сербохорватська |
| t'ukat' | словацька |
| t'ukati | чеська |
| грюк | ? |
| тук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України