КАСТЕЛЯНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
каштеля́н «за середньовіччя -- управитель цитаделі, наглядач замку; почесний титул польського сенатора в XV--XVIII ст.; особа, що завідує білизною в готелі, гуртожитку, лікарні»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. kasztelan, як і ч. ели. слц. kastelán, болг. кастела́н, схв. кастèлāн, каштèлāн, походить від лат. castellānus «належний до укріпленого місця; мешканець фортеці», повʼязаного з castellum «укріплене місце, фортеця», зменш. від castrum «фортеця; військовий табір», спорідненого з castro «обрізую»;
бр. кастэля́нка, ст. каштелянъ (1529), кастелянъ (1608);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кастеля́нка
«тс. »
каштеля́нка
«жінка, що завідує білизною»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кастэля́нка | білоруська |
| каштелянъ (1529)(ст.) | білоруська |
| кастелянъ (1608) | білоруська |
| кастела́н | болгарська |
| castellānus «належний до укріпленого місця; мешканець фортеці» | латинська |
| castellum «укріплене місце, фортеця» | латинська |
| castrum «фортеця; військовий табір» | латинська |
| castro «обрізую» | латинська |
| kasztelan | польська |
| кастèлāн | сербохорватська |
| каштèлāн | сербохорватська |
| kastelán | словацька |
| kastelán | чеська |
| kastelán | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України