КАРТОЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́рта

через польську або німецьку (нвн. Kárte) мову запозичено з французької чи італійської;
фр. carte, іт. carta «папір; карта; документ» походять від лат. carta (charta) «папір; лист; документ; книга», що відбиває гр. χάρτης «папірусна карта», яке вважається запозиченням з єгипетської мови;
р. бр. болг. м. ка́рта, п. ч. слц. вл. нл. karta, схв. кȃрта, слн. kárta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

карта́р «виготовлювач паспортів для худоби Ж; картяр Я»
карте́жник
карте́чник «тс.»
карти́на
карти́нний «мальовничий»
карти́нува́тий «чотирикутний»
карті́вни́к «картяр»
картівни́цтво
ка́ртка
ка́ртник
картовни́к
ка́рточка «картка, фотокартка»
картьожня
картя́р
картя́рня
картя́рство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́рта білоруська
ка́рта болгарська
karta верхньолужицька
χάρτης «папірусна карта» грецька
carta «папір; карта; документ» італійська
carta «папір; лист; документ; книга» (charta) латинська
ка́рта македонська
karta нижньолужицька
Kárte нововерхньонімецька
karta польська
ка́рта російська
кȃрта сербохорватська
karta словацька
kárta словенська
carte французька
karta чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України