КАРГА — ЕТИМОЛОГІЯ
карга́ (лайл. про стару жінку)
запозичення з російської мови;
р. карга́ «тс.; ворона» є словом тюркського походження (тур. крим.-тат. каз. кирг. алт. тат. кипч. уйг. чаг. karγa «ворона»);
бр. карга́ (лайл.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karγa | алтайська |
| карга́ (лайл.) | білоруська |
| karγa | казахська |
| karγa | кипчацька |
| karγa | киргизька |
| karγa | кримсько-татарська |
| карга́ «тс.; ворона» | російська |
| karγa | татарська |
| karγa | турецька |
| karγa | уйгурська |
| karγa | чагатайська |
карга́н «кажан»
неясне;
можливо, повʼязане з р. [карга́] «залізна скоба з гострими кінцями, що забивають у колоду», бр. [каргну́ть] «схопити, ущипнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каргане́ць
«тс,»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каргну́ть «схопити, ущипнути» | білоруська |
| карга́ «залізна скоба з гострими кінцями, що забивають у колоду» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України