КАРБУВАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
карб «нарізка, зарубка»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. Kérbe «зарубка, насічка», свн. Kërbe «тс.», повʼязане з дієсловом нвн. kerben «карбувати», двн. *kërfan «тс.», спорідненим з дангл. ceorfan «різати, вирізувати», англ. carve «тс.», гр. γράφω «видряпую; пишу», псл. *žerbь, *žerbьjь, укр. же́реб;
р. [карб] «бирка для рахування овець», бр. карбава́ць «карбувати; робити складки», п. karb «карб, насічка; зморшка», вл. karba «насічка», слц. [karb] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́рба
«борозна»
ка́рбань
«людина з віспуватим обличчям»
карби́р
«бирка»
карбі́вка
«карбований орнамент; інструмент для карбування; [сушена риба з нарізками]»
карбівни́к
«таврувальник»
карбівни́чий
«[тс.]; лісник»
карбі́ж
«нарізки на дереві для рахунку, позначення та ін. Г; бирка Ж, Пі»
карбова́ль
«той, хто карбує»
карбо́ваний
карбова́нка
«карбована річ»
карбо́вка
«сушена риба з нарізками»
карбо́жити
«робити надрізи»
карбува́льний
карбува́льник
карбува́ти
карбу́н
«той, хто таврує дерева»
розкарбо́вувач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| carve «тс.» | англійська |
| карбава́ць «карбувати; робити складки» | білоруська |
| karba «насічка» | верхньолужицька |
| γράφω «видряпую; пишу» | грецька |
| ceorfan «різати, вирізувати» | давньоанглійська |
| *kërfan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| Kérbe «зарубка, насічка» | нововерхньонімецька |
| kerben «карбувати» | нововерхньонімецька |
| karb «карб, насічка; зморшка» | польська |
| *žerbь | праслов’янська |
| *žerbьjь | праслов’янська |
| карб «бирка для рахування овець» | російська |
| Kërbe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| karb «тс.» | словацька |
| же́реб | українська |
карбо́ванець
власне українське утворення від дієслова карбува́ти «робити насічки» (на обводі монети);
твердження про запозичення з польської мови (Фасмер II 195; Sławski II 70; Bern. I 489) не підтримується наголошенням і не узгоджується з тим фактом, що п. karbowaniec означає тільки «карбованець на Україні» (SJP III 561);
р. [карбо́ванец] «усяка дзвінка монета», [карбо́вец, карбо́нец] «тс.», бр. карбо́ванец (з укр.), п. karbowaniec (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
карбо́ванка
«металева монета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карбо́ванец (з укр.) | білоруська |
| karbowaniec «карбованець на Україні» | польська |
| karbowaniec (з укр.) | польська |
| карбо́ванец «усяка дзвінка монета» | російська |
| карбо́вец | російська |
| карбо́нец «тс.» | російська |
| карбува́ти «робити насічки» (на обводі монети) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України