КАРАСІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. karasь, karasjь, очевидно, запозичення з якоїсь сусідньої мови (пор. мар. удм. karaka, тат. кәрәкә «тс.»);

виведення від нвн. Karausche, ст. karas «тс.» (Преобр. І 297; Bern. I 489; Korbut PF 4, 466), яке зводять до гр. κορακĩνος «вид морської риби» через фр. carassin (corassin) «карась», іт. coracino «особлива риба», лат. coracīnus «вид риби» (Kluge–Mitzka 350–351), недостатньо обґрунтоване, оскільки фр. саrassin саме виводиться від нім. [karas] (Machek ESJČ 242; Dauzat 141);

р. бр. кара́сь, др. карась, карасъ, п. karaś, ч. слц. вл. нл. karas, болг. кара́с, кара́ш, схв. кàрāш, слн. káras, korêselj;

етимологічно неясне;

спроби пов’язання з кара́сь (Brückner 219) або з р. [курскать] «гризти, кусати», [ки́рскыта́ть] «тс.» (Шахматов ИОРЯС 7/2, 355) позбавлені ґрунту;

бр. кара́скаць «тягти вгору», кара́скацца «видиратися вгору; [в’язнути, приставати]», п. karaskac się «возитися, мати клопіт», [odkaraskać się] «відкараскатися»;

результат видозміни назви [кара́сик] «гірчак», р. [кара́сь], п. [karaśka], ч. [karas] «тс.», перенесеної з карася за зовнішньою подібністю гірчака до невеликого карасика (Сабанеев 360);

р. [парашка, паранка] «тс.», [пара́ха] «бичок, Cottus gobio L.», [параша] «тс.», п. [paraszka] «гірчак»;