КАРАМАН — ЕТИМОЛОГІЯ
карама́н «назва чорного вола; чорний (масть і кличка собаки) Me»
запозичення з турецької мови;
тур. karaman «темний; смаглий; назва чорного собаки» утворене від kara «чорний»;
для південно-західних говірок української мови не виключене посередництво молдавської (молд. карама́н «чорної масті (про тварин)») або – менш вірогідно – болгарської мови;
болг. [карама́н] «чорнявий, смаглий; чорної масті (про тварин)», [карама́нес(т)] «чорної масті (про тварин), з чорним волоссям (про людей)», м. караман «вівчарка (чорна)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карама́н «чорнявий, смаглий; чорної масті (про тварин)» | болгарська |
| карама́нес(т) «чорної масті (про тварин), з чорним волоссям (про людей)» | болгарська |
| караман «вівчарка (чорна)» | македонська |
| карама́н | молдавська |
| karaman «темний; смаглий; назва чорного собаки» | турецька |
| kara «чорний» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України