КАРАКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
кара́ки «місце, де стовбур дерева розділяється надвоє»
псл. korakъ «крок, розставлені ноги», повʼязане чергуванням голосних з *korkъ «нога, стегно», krokъ «нога, крок»;
зміна ко- в ка- відбулась на українському ґрунті в позиції перед наступним наголошеним складом з а, як у бага́тий, кала́ч та ін;
р. [кора́чка] «широкий крок», [коря́чка, кара́чка, каря́чка] «тс.», бр. на кара́чкі «накарячки», схв. кȍрāк «крок, хода», корàчати «іти, крокувати», слн. korák «крок, хода», koráčiti «іти, крокувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карака́тий
«сукуватий, корчуватий; кривий»
кара́куватий
«тс.»
кара́чки
«навпочіпки; рачки»
карачкува́тий
«кривоногий, розкарячений»
карачу́н
«людина з вигнутими назовні ногами»
накара́чках
накара́чки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на кара́чкі «накарячки» | білоруська |
| korakъ «крок, розставлені ноги» | праслов’янська |
| *korkъ «нога, стегно» | праслов’янська |
| krokъ «нога, крок» | праслов’янська |
| кора́чка «широкий крок» | російська |
| коря́чка | російська |
| кара́чка | російська |
| каря́чка «тс.» | російська |
| кȍрāк «крок, хода» | сербохорватська |
| корàчати «іти, крокувати» | сербохорватська |
| korák «крок, хода»«іти, крокувати» | словенська |
| koráčiti «крок, хода»«іти, крокувати» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України