КАРАВАННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
карава́н «валка вʼючних тварин; юрба людей, що шукають роботи; частина табуна з одного жеребця і кількох кобил; кілька річкових суден, що пливуть разом»
запозичено, можливо, за посередництвом російської і польської мов, з перської;
перс. kārwān «група мандрівників, караван верблюдів» походить від дінд. karabháḥ «верблюд; молодий верблюд; молодий слон», етимологічно неясного (можливо, не індоєвропейського за походженням);
для р. карава́н при запозиченні з перської мови допускають також (Фасмер II 190) французьке посередництво (фр. caravane);
р. бр. карава́н, п. karawana, ст. (XVII ст.) karawan, ч. karavana, слц. karavána, болг. керва́н, м. карван, керван, схв. карàвāн, кàрвāн, каравàна, слн. karavána;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карава́на
карава́нець
«купець, що йде з караваном»
караванник
«той, хто супроводжує, обслуговує караван»
карава́нчики
«гультяї, що грабували татарські каравани Я»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карава́н | білоруська |
| керва́н | болгарська |
| karabháḥ «верблюд; молодий верблюд; молодий слон» | давньоіндійська |
| карван | македонська |
| керван | македонська |
| kārwān «група мандрівників, караван верблюдів» | перська |
| karawana | польська |
| karawan (XVII ст.)(ст.) | польська |
| карава́н | російська |
| карава́н | російська |
| карàвāн | сербохорватська |
| кàрвāн | сербохорватська |
| каравàна | сербохорватська |
| karavána | словацька |
| karavána | словенська |
| caravane | французька |
| karavana | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України