КАРАБКАТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
кура́патися «іти, плентатися, добиратися»
неясне;
можливо, пов’язане з р. кара́бкаться «лізти, видиратися (нагору)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кара́бкаться «лізти, видиратися (нагору)» | російська |
кара́бкатися «дертися, видиратися нагору»
неясне;
можливо, східнословʼянське афективне утворення, близьке до р. цара́пать (пор. р. [кара́бить (пашню)] «боронувати, скородити (ріллю)»);
менш певне повʼязання р. кара́бкаться, укр. [кара́бкатися] (Шахматов ИОРЯС 7/2, 354) з р. коро́бить, укр. [ускоро́бчити] «видовбувати»;
р. кара́бкаться «лізти нагору, хапаючися руками й ногами», бр. кара́бкацца «тс.», п. [karabkać się] «лізти, видиратися нагору» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
карабу́нитися
«лізти, дертися нагору»
одкара́бковатися
«відкараскуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кара́бкацца «тс.» | білоруська |
| karabkać się «лізти, видиратися нагору» (з укр.) | польська |
| цара́пать «боронувати, скородити (ріллю)» (пор. р. [кара́бить (пашню)] | російська |
| кара́бить (пашню) | російська |
| кара́бкаться | російська |
| коро́бить | російська |
| кара́бкаться «лізти нагору, хапаючися руками й ногами» | російська |
| кара́бкатися | українська |
| ускоро́бчити «видовбувати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України