КАПІТАН — ЕТИМОЛОГІЯ
капіта́н
через російське і польське посередництво запозичено з середньолатинської мови (можливо, для російської мови слід прийняти ще посередництво іт. capitano);
слат. capitāneus «ватажок; граф; капітан», первісно прикметник із значенням «головний», повʼязане з лат. caput, -itis «голова»;
р. болг. капита́н, бр. капіта́н, п. вл. нл. kapitan, ч. слц. слн. kapitán, м. капета́н (військ.), капите́н (спорт.), схв. капèтāн, [kapìtān];
Фонетичні та словотвірні варіанти
капита́н
капіта́нка
копита́н
копита́нша
копіта́н
підкапі́тан
«штабс-капітан»
підкопита́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капіта́н | білоруська |
| капита́н | болгарська |
| kapitan | верхньолужицька |
| caput | латинська |
| -itis «голова» | латинська |
| капета́н (військ.) | македонська |
| капите́н (спорт.) | македонська |
| kapitan | нижньолужицька |
| kapitan | польська |
| капита́н | російська |
| капèтāн | сербохорватська |
| kapìtān | сербохорватська |
| capitāneus «ватажок; граф; капітан» | середньолатинська |
| kapitán | словацька |
| kapitán | словенська |
| kapitán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України