КАПІЛЯР — ЕТИМОЛОГІЯ
капіля́р
запозичення з новолатинської мови;
нлат. capillāris «капіляр», субстантивований прикметник із значенням «волосний, волосяний» (можливо, як результат скорочення словосполучення (vēna) capillāris «волосна (судина)», є похідним від іменника саpillus «волос» неясного походження;
р. капилля́р, бр. капіля́р, п. kapilara, ч. слц. слн. kapilára, вл. kapilary (мн.), болг. капиля́р, м. капила́р, схв. капùлāр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капіля́р | білоруська |
| капиля́р | болгарська |
| kapilary (мн.) | верхньолужицька |
| капила́р | македонська |
| capillāris «капіляр» | новолатинська |
| (vēna) capillāris «волосна (судина)» | новолатинська |
| саpillus «волос» | новолатинська |
| kapilara | польська |
| капùлāр | сербохорватська |
| kapilára | словацька |
| kapilára | словенська |
| kapilára | чеська |
| капилля́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України