КАПТУРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з тюркських мов;

пор. чаг. kaptur, каптур-Ҕаі «великий, глибокий мішок» (Mikl. TEI Nachtr. II 142);

менш переконливе повʼязання через п. kaptur з лат. captūra «хапання» (Sławski II 61), з ч. ст. kaptúr (Karłowicz SWO 252), що саме, мабуть, походить від п. kaptur, а також виведення слова з нар.-лат. cappa через якесь із повʼязаних з ним романських слів типу слат. сарраrо, іт. capperone «плащ», фр. chaperon «каптур» (Bern. І 485–486; Преобр. І 294; Соболевский РФВ 70, 85);

р. [капту́ра] (жін. р.) «відлога; башлик», [капту́рок] «каптанець», ст. каптуръ, капътуръ, каптура «терла шапка», бр. капту́р «капор, чепець; [шапка з навушниками; вид дитячого головного убору; найвища передня частина печі; абажур; покришка на казанок для самогону]», п. kaptur «відлога; чернецький каптур; (ст. і діал.) ковпак, що одягають на голову чи на очі деяким тваринам, птахам; покриття для різних знарядь; дашок над комином; капиця (ремінь, що зʼєднує обидві частини ціпа)», ч. ст. kaptur, kaptour «каптур, відлога», [kaptur] «чепець»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. ст. kaptur «конфедерація, створювана після смерті короля на час безкоролівʼя; карний суд під час безкоролівʼя; ухвала каптурової конфедерації; кара, визначена каптуровим судом, каптурова кара» (у звʼязку з анархією, яка виникала в Польщі під час безкоролівʼя, вироки цих судів часто відзначалися суворістю) походить від лат. captura «хапання, ловіння; (слат.) вʼязниця», утвореного від саріо «хапаю, ловлю, беру»;

видозмінене, можливо, під впливом kaptur «відлога, чернецький каптур, клобук» у звʼязку із звичаєм на знак жалоби після смерті короля одягати суддям створених у цей час судів чернецькі каптури;

менш переконливе виведення п. kaptur «конфедерація, карний суд під час безкоролівʼя» (Brückner 218) лише від п. kaptur «каптур, відлога»;

на семантиці українського слова, можливо, відбився вплив з боку ка́пту́р «каптур, відлога» (одяг над головою караної нагадував каптур);