КАПОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́пор
через російську мову запозичено з голландської;
гол. kaper «шапка, капор» є, очевидно, похідним від kap «шапка, ковпак, капор; відлога; покривало», що виникло під впливом іменника kaproen «шапка; чепець, капор; (чернецький) каптур», яке походить від фр. [caperon] «шапка; відлога» (пор. фр. chaperon «тс.»);
гол. kap (снідерл. kappe) запозичене з романських мов і продовжує нар.-лат. cappa «відлога; плащ з відлогою»;
менш обґрунтоване прийняття безпосереднього запозичення слова в російську мову з романських мов (Фасмер II 184; Bern. І 485);
р. ка́пор, заст. ка́пар, ка́пер, бр. ка́пар;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капоре́ць
«вид жіночої шапки»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка́пар | білоруська |
kaper «шапка, капор» | голландська |
kap «шапка, ковпак, капор; відлога; покривало» | голландська |
kaproen «шапка; чепець, капор; (чернецький) каптур» | голландська |
kap (снідерл. kappe) | голландська |
cappa «відлога; плащ з відлогою» | народнолатинська |
ка́пор | російська |
ка́пар (заст.) | російська |
ка́пер | російська |
kappe | середньонідерландська |
caperon «шапка; відлога» (пор. фр. chaperon «тс.») | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України