КАПКА — ЕТИМОЛОГІЯ

пор. п. kapka «вид чіпця в заміжніх жінок», р. [ка́пка] «шапка», як і ч. [kápka] «відлога, каптур», слц. kápka «вид прикрашеного жіночого чіпця»;

очевидно, результат семантичної видозміни запозиченого п. [kapka] «покривало на меблі» (у звʼязку з характерною для деяких видів цих покривал вишивкою), що є зменшеною формою від kapa «покривало (на великі меблі); (ст.) верхній одяг»;

неясне;

очевидно, через польське посередництво запозичено з пізньолатинської мови;

плат. cappa «вид чоловічого убору; плащ з відлогою», слат. «вид світського, і чернецького одягу» етимологічно неясні;

недостатньо обґрунтоване віднесення до цієї групи слів (Bern. I 485) др. капа «міра зерна»;

р. [ка́па] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами; покривало (на ліжко)», бр. ка́па «пікейне покривало (на ліжко)», п. kapa «покривало (перев. на ліжко, канапу); верхній літургійний одяг; [покривало від бджіл; дашок над піччю; капиця (ціпа)]; (ст.) верхній одяг (королівський, жіночий), плащ», ч. kápě «відлога, плащ з відлогою», слц. [kapa] «тс.», вл. kapa «чепець; каптур; бляшана оббивка (на дишлі); [верхній чоловічий одяг]», нл. kapa «сюртук; капиця», болг. [ка́па] «шапка, ковпак», м. капа «шапка, капелюх», схв. кȁпа «шапка, кепка, кашкет», слн. kápa «тс.», цсл. капа «шапка; плащ»;

споріднене з лит. kapnóti «капати» (про дощ);

очевидно, слово звуконаслідувального походження (хоча вигук сучасних мов укр. р. кап, ч. kap (káp), п. вл. kap, схв. кȁп може бути вторинним);

повʼязується також з kopati «копати» (ЭССЯ 9, 144–145);

менш переконливе повʼязання (Младенов 231; РФВ 71, 460–462) з дінд. kapna- «слиз», виведення (Ильинский РФВ 73, 288–291) з псл. *kraprja, розглядання kapati (Otrębski LP 8, 307) як ітератива від kropiti або як форми, вторинної (Machek ESJČ 239–240) щодо kvapati (пор. слн. kvapati «капати»), етимологічно навряд чи повʼязаних (Фасмер II 217);

псл. kapati;

р. ка́пать, бр. ка́паць, др. капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися», п. kapać «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]», ч. kapati «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)», слц. kapatʼ «зникати; гинути, дохнути (про худобу)», вл. kapać «капати», нл. kapaś «тс.», полаб. kopĕ (‹*kápe) «капає», болг. ка́пя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю», м. капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає», схв. кȁпати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)», слн. kápati «капати; литися», стсл. капати «капати, стікати»;

запозичення з тюркських мов;

непереконливе припущення (Vincenz 11) про можливість запозичення слова за посередництвом румунської мови (рум. capcánă);

кипч. qapqan «хапаючий; пастка», тат. башк. кирг. ккалп. ног. уйг. капкан (qapqan), чув. капкӑн, узб. копкон, каз. какпан (‹ *капкан), туркм. гапан, тур. kapan, кумик. капгун, карач. капхан, тув. капка, хак. хахпан походять від тюркського дієслівного кореня qap- «хапати»;

р. бр. капка́н, п. ч. kapkán;

похідне утворення від дієслова ви́ступити в значенні «ненадовго вийти з приміщення»;

утворене за зразком слова ка́пці;

р. [вы́ступки], бр. [выступкі];

результат видозміни форми ка́пці «взуття без халяв, шкарбани; хатні туфлі», зближеної з [капца́н] «голяк, бідар» завдяки народній етимологізації слова як «взуття капцанів, бідних людей»;

формальній зміні слова могло сприяти також зближення з близьким за значенням словом шкарбани́;

бр. [капца́ны] «лахміття, обірваний одяг»;

очевидно, повʼязане з [ка́пці] «суконні шиті шкарпетки» (пор. семантично близьке лемківське [сніг іде онучами] «тс.»);