КАПИЩА — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́пище «язичницький храм»

запозичення з церковнословʼянської мови;
цсл. стсл. капиштє «язичницький храм» повʼязане з стсл. капь «видиво, привид, образ», яке є, мабуть, старим запозиченням з давньочуваської (дунайськобулгарської) мови;
булг. *käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма»), очевидно, належить до пратюркського шару лексики тюркських мов;
походження не зʼясовано;
порівняння з р. копа́ть, гр. κόπτω (Meringer IF 18, 280), з гр. σκα̃πος «костур, скіпетр», лат. scāpus «костур, стрижень», двн. skaft «стрижень» (Bern. І 468) і виведення від іє. *keu̯op(Ильинский ИОРЯС 148–150) необґрунтовані;
р. ка́пище, бр. ка́пішча, др. капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол», капь «образ, зображення», болг. ка́пище «язичницький храм»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kep алтайська
ка́пішча білоруська
ка́пище «язичницький храм» болгарська
*käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма») булгарська
κόπτω грецька
σκα̃πος «костур, скіпетр» грецька
skaft «стрижень» давньоверхньонімецька
капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол» давньоруська
капь «образ, зображення» давньоруська
kep «форма» давньотюркська
*keu̯op індоєвропейська
scāpus «костур, стрижень» латинська
копа́ть російська
ка́пище російська
капиштє «язичницький храм» старослов’янська
капь «видиво, привид, образ» старослов’янська
kep «форма, картина» уйгурська
капиштє «язичницький храм» церковнослов’янська
кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус» чуваська
käpkä «міра; зразок; копил» шорська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України