КАПИЩА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́пище «язичницький храм»
запозичення з церковнословʼянської мови;
цсл. стсл. капиштє «язичницький храм» повʼязане з стсл. капь «видиво, привид, образ», яке є, мабуть, старим запозиченням з давньочуваської (дунайськобулгарської) мови;
булг. *käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма»), очевидно, належить до пратюркського шару лексики тюркських мов;
походження не зʼясовано;
порівняння з р. копа́ть, гр. κόπτω (Meringer IF 18, 280), з гр. σκα̃πος «костур, скіпетр», лат. scāpus «костур, стрижень», двн. skaft «стрижень» (Bern. І 468) і виведення від іє. *keu̯op(Ильинский ИОРЯС 148–150) необґрунтовані;
р. ка́пище, бр. ка́пішча, др. капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол», капь «образ, зображення», болг. ка́пище «язичницький храм»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kep | алтайська |
| ка́пішча | білоруська |
| ка́пище «язичницький храм» | болгарська |
| *käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма») | булгарська |
| κόπτω | грецька |
| σκα̃πος «костур, скіпетр» | грецька |
| skaft «стрижень» | давньоверхньонімецька |
| капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол» | давньоруська |
| капь «образ, зображення» | давньоруська |
| kep «форма» | давньотюркська |
| *keu̯op | індоєвропейська |
| scāpus «костур, стрижень» | латинська |
| копа́ть | російська |
| ка́пище | російська |
| капиштє «язичницький храм» | старослов’янська |
| капь «видиво, привид, образ» | старослов’янська |
| kep «форма, картина» | уйгурська |
| капиштє «язичницький храм» | церковнослов’янська |
| кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус» | чуваська |
| käpkä «міра; зразок; копил» | шорська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України