КАПЕЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ка́пель «один із двох навушників хутряної шапки, капелюхи» (чол. р.)(частіше мн. ка́плі)
очевидно, результат семантичного зближення первісного ка́пель у давнішому значенні «капелюх, шапка», що зводиться до іт. cappello (‹слат. cappellus) «капелюх», і пізнішого [клап] «один із двох навушників хутряної шапки»;
п. [kapla] «чепець або шапка в одружених жінок», [kapelka] «головний убір», болг. заст. капе́ла, [капе́ло] «капелюх», м. заст. капе́ла «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капе́ла (заст.) | болгарська |
| капе́ло «капелюх» | болгарська |
| cappello «капелюх» (‹слат. cappellus) | італійська |
| капе́ла «тс.» (заст.) | македонська |
| kapla «чепець або шапка в одружених жінок» | польська |
| kapelka «головний убір» | польська |
| cappellus | середньолатинська |
каплову́хий «з відвислими або великими відстовбурченими вухами»
складні слова, утворені з основ іменників [ка́пель] «один з двох навушників шапки» і ву́хо за аналогією до складного прикметника клапову́хий;
р. [каплоу́хий] «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)», [капл(о)у́х] «роззява, бевзь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капла(в)у́х
«капловуха істота»
каплову́ха
«свиня»
каплову́хий
каплоу́х
«шапка з довгими вухами»
каплоу́ха
(у виразі к. ша́пка «хутряна зимова шапка з вухами»)
каплоу́хий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каплоу́хий «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)» | російська |
| капл(о)у́х «роззява, бевзь» | російська |
| ка́пель «один з двох навушників шапки» | ? |
| ву́хо | ? |
| клапову́хий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України