КАПЕЛЮХІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
капелю́х «бриль; зимова шапка з вухами»
запозичення з польської мови;
п. [kapeluch] утворене за зразком поширених у польській народно-розмовній мові похідних на -uch (напр. paluch (‹palec) «палець») з kapelusz, яке походить від слат. cappellus «вид головного убору», повʼязаного як зменшена форма з пізньолат. (нар.-лат.) cappa «тс.; плащ з відлогою»;
інші пояснення – з іт. cappelluccio «шапка» (Bern. I 484; Фасмер II 184), з іт. cappello «тс.» доданням латинізуючого суфікса -usz (Morawski SO 12, 20) – менш переконливі;
р. [капе́лю́х(а)] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами», бр. капялю́ш, ч. заст. kapeluš, слц. [kapelʼuch, kapelʼuša];
Фонетичні та словотвірні варіанти
капелю́ха
«зимова хутряна шапка з навушниками»
капелю́хи
«навушники в хутряній шапці»
капелю́ш
«тс.»
капелюша́нка
«шматок старого капелюха»
капелю́шик
«жіночий капелюх»
капелюши́на
«капелюх ВеБ; плетиво з соломи (для капелюха) Ж»
капелю́ші
«листя рослини латаття жовте (Nuphar luteum Smith.) і латаття біле (Nymphaea alba L.)»
капелю́шник
«майстер, що виготовляє капелюхи; продавець капелюхів; [носій капелюха] Me; (бот.) лопух, Arctium ЛЖит»
капелю́шок
«тс.»
кепелю́х
«капелюх»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капялю́ш | білоруська |
| cappelluccio «шапка» | італійська |
| cappello «тс.» | італійська |
| cappa «тс.; плащ з відлогою» (нар.-лат.) | пізньолатинська |
| kapeluch «палець» (напр. paluch (‹palec) | польська |
| kapelusz | польська |
| капе́лю́х(а) «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами» | російська |
| cappellus «вид головного убору» | середньолатинська |
| kapelʼuch | словацька |
| kapelʼuša | словацька |
| kapeluš (заст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України