КАПЕЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

капе́ла

запозичення з італійської мови;
іт. cappella «каплиця; капела, хор, що виступає в каплиці» походить від нар.-лат. cappella «плащик», зменшеної форми від пізньолат. cappa «плащ (з відлогою)»;
спочатку означало, зокрема, «плащ св. Мартина Турського у Франції» (помер у 400 р.), звідки пізніше «місце зберігання й культу цього плаща», шанованого як реліквія;
нарешті, стало узагальненим позначенням кожного малого храму, звідки слат. cappella «каплиця», відбите в італійському слові;
р. капе́лла, бр. капэ́ла, п. ч. слц. kapela, вл. нл. kapała, болг. капе́ла, м. схв. капе́ла «капела; каплиця», слн. kapéla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

капели́ста «музикант»
капе́лі́я
капелля́ «гурт»
капеля́нець «тс. »
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капэ́ла білоруська
капе́ла болгарська
kapała верхньолужицька
cappella «каплиця; капела, хор, що виступає в каплиці» італійська
капе́ла «капела; каплиця» македонська
cappella «плащик» народнолатинська
kapała нижньолужицька
cappa «плащ (з відлогою)» пізньолатинська
kapela польська
капе́лла російська
капе́ла «капела; каплиця» сербохорватська
cappella «каплиця» середньолатинська
kapela словацька
kapéla «тс.» словенська
kapela чеська

ка́пель «один із двох навушників хутряної шапки, капелюхи» (чол. р.)(частіше мн. ка́плі)

очевидно, результат семантичного зближення первісного ка́пель у давнішому значенні «капелюх, шапка», що зводиться до іт. cappello (‹слат. cappellus) «капелюх», і пізнішого [клап] «один із двох навушників хутряної шапки»;
п. [kapla] «чепець або шапка в одружених жінок», [kapelka] «головний убір», болг. заст. капе́ла, [капе́ло] «капелюх», м. заст. капе́ла «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капе́ла (заст.) болгарська
капе́ло «капелюх» болгарська
cappello «капелюх» (‹слат. cappellus) італійська
капе́ла «тс.» (заст.) македонська
kapla «чепець або шапка в одружених жінок» польська
kapelka «головний убір» польська
cappellus середньолатинська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України