КАПЕЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. cappella «каплиця; капела, хор, що виступає в каплиці» походить від нар.-лат. cappella «плащик», зменшеної форми від пізньолат. cappa «плащ (з відлогою)»;

спочатку означало, зокрема, «плащ св. Мартина Турського у Франції» (помер у 400 р.), звідки пізніше «місце зберігання й культу цього плаща», шанованого як реліквія;

нарешті, стало узагальненим позначенням кожного малого храму, звідки слат. cappella «каплиця», відбите в італійському слові;

р. капе́лла, бр. капэ́ла, п. ч. слц. kapela, вл. нл. kapała, болг. капе́ла, м. схв. капе́ла «капела; каплиця», слн. kapéla «тс.»;

очевидно, результат семантичного зближення первісного ка́пель у давнішому значенні «капелюх, шапка», що зводиться до іт. cappello (‹слат. cappellus) «капелюх», і пізнішого [клап] «один із двох навушників хутряної шапки»;

п. [kapla] «чепець або шапка в одружених жінок», [kapelka] «головний убір», болг. заст. капе́ла, [капе́ло] «капелюх», м. заст. капе́ла «тс.»;