КАПАРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́пар «збіднілий, зубожілий (чоловік); бідність, занепад (у виразі в к., нак. переходити «бідніти, занепадати»
не зовсім ясне;
можливо, походить від гебр. kappārā «вибачення; покутна жертва; (перен.) щось жалюгідне, нічого не варте» (напр. у виразі i̯āʼǣʼǣllā lǝkappārōṯ «він ні на що не здатний» (букв. «(він) годиться лише на покутні жертви»);
гебр. kappārā повʼязане з дієсловом kāpar «покривати», kipær «вибачати» (первісно «покривати провину»);
до польської мови слово проникло, можливо, через українську (SW II 239–240);
ρ. [капа́ра] «хвороблива, квола людина», п. [kaparzyć] «робити щось погано, аби збутися; погано жити; погано, несмачно готувати їжу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капарати
«вести нужденне життя»
капа́рити
«бідувати, жити в злиднях; погано робити, партачити, паскудити Г; (знев.) куховарити Ме»
капа́рка
«збідніла, зубожіла жінка»
капа́рник
«нікчема; маруда; партач, поганий працівник»
капа́рниця
«тс.»
(про жінку)
капа́рство
«жалюгідне життя; погана робота»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kappārā «вибачення; покутна жертва; (перен.) щось жалюгідне, нічого не варте» (напр. у виразі i̯āʼǣʼǣllā lǝkappārōṯ «він ні на що не здатний» (букв. «(він) | гебрайська |
| kappārā «покривати» | гебрайська |
| kipær «вибачати» (первісно «покривати провину») | гебрайська |
| kāpar | гебрайська |
| kaparzyć «робити щось погано, аби збутися; погано жити; погано, несмачно готувати їжу» | польська |
| капа́ра «хвороблива, квола людина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України