КАНЦЛЕРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́нцлер
запозичення з німецької мови;
нім. Kánzler походить від лат. cancellārius «воротар; начальник канцелярії»;
р. бр. болг. ка́нцлер, п. kanclerz, ч. kancléř, слц. kancelár, вл. kancler, м. канцела́р, схв. канцèлāр, кàнцлēр, слн. káncler, заст. kancelár;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́нцлер | білоруська |
| ка́нцлер | болгарська |
| kancler | верхньолужицька |
| cancellārius «воротар; начальник канцелярії» | латинська |
| канцела́р | македонська |
| Kánzler | німецька |
| kanclerz | польська |
| ка́нцлер | російська |
| канцèлāр | сербохорватська |
| кàнцлēр | сербохорватська |
| kancelár | словацька |
| káncler | словенська |
| kancelár (заст.) | словенська |
| kancléř | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України