КАНУЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kanǫti‹*kap-nǫti (внаслідок дії закону відкритих складів), повʼязане з kapāti;

р. ка́нуть «тс., зникнути», бр. ка́нуть «пропасти, зникнути», др. канути «капнути», п. [kanąć], ч. kanouti «капати, текти», слц. kanúť «падати, текти», схв. кàнути «капнути», слн. kániti, стсл. канѫти «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з затопи́ти, потопи́ти через проміжний ступінь псл. *zatap-, *potap-;

пор. р. ка́нуть ‹ *kapnǫti;

голосний і (‹ѣ) в свіну́ти на місці колишнього ь з’явився, очевидно, в період занепаду редукованих під впливом основи світ (др. свѣтъ);

випадіння кінцевого приголосного кореня, як у псл. kanǫti (р. ка́нуть) з *kapnǫti (пор. kapati, укр. ка́пати), gъnǫti (укр. гну́ти) з *gъbnǫti (пор. zagybati, р. загиба́ть);

псл. svьnǫti, пов’язане чергуванням голосних із světъ (‹ *svoitъ), виникло зі *svьtnǫti (‹ *svĭtnǫti);

др. свьнути «тс.», свѣнути «встати на світанку», схв. сва̀нути «розвиднітися», стсл. освьнѫти «тс.»;

неясне;

п. kania «чіп, замок, який затискається подібно до хвоста кані або ластівки, що має на кінці більшу ширину»;