КАНТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кант «облямівка, край, ребро, круг»
запозичене з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Kante «ребро, край» походить від фр. ст. cant «тс.», яке зводиться до лат. cantus «обід колеса», мабуть, галльського походження (*kanto «край, кут», пор. кімр. cant «коло, обід», брет. cant «круг», споріднені з псл. *kǫtъ, укр. кут);
р. бр. болг. кант, п. kant;
Фонетичні та словотвірні варіанти
канті́вка
«кирка або молоток для обтісування каменю»
ка́нтовий
кантува́ти
«обшивати; обтісувати; перевертати»
кантя́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кант | білоруська |
| кант | болгарська |
| cant «круг» | бретонська |
| *kanto «край, кут» | галльська |
| cant коло, обід» | кімрська |
| cantus «обід колеса» | латинська |
| Kante «ребро, край» | німецька |
| kant | польська |
| *kǫtъ | праслов’янська |
| кант | російська |
| кут | українська |
| cant «тс.» (ст.) | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України