КАНТОРОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, через польську чи німецьку мову (нім. Kántor) запозичене з латинської;

лат. cantor «співак» повʼязане з cano, -ere «співати»;

р. болг. ка́нтор, бр. ка́нтар «тс.», п. kantor «співак», ч. kantor «учитель», слц. kantor «співак; учитель», вл. kantor «регент хору», схв. кȃнтор «співак», слн. kántor «співак у церкві»;

запозичено за російським і польським посередництвом з німецької й голландської мов;

нім. Kontór «контора», гол. kantoor «тс.» походять від фр. comptoir «контора; письмовий стіл, прилавок», пов’язаного з compter «рахувати, лічити; зважати», що продовжує лат. computare «міркувати; розраховувати»;

р. болг. Конто́ра, бр. болг. канто́ра, п. kantor «контора; письмовий стіл», ч. kontor «канцелярська робота», слц. вл. kontor «контора», схв. кòнтора, слн. kontór «тс.»;