КАНТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

кант «облямівка, край, ребро, круг»

запозичене з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Kante «ребро, край» походить від фр. ст. cant «тс.», яке зводиться до лат. cantus «обід колеса», мабуть, галльського походження (*kanto «край, кут», пор. кімр. cant «коло, обід», брет. cant «круг», споріднені з псл. *kǫtъ, укр. кут);
р. бр. болг. кант, п. kant;
Фонетичні та словотвірні варіанти

канті́вка «кирка або молоток для обтісування каменю»
ка́нтовий
кантува́ти «обшивати; обтісувати; перевертати»
кантя́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кант білоруська
кант болгарська
cant «круг» бретонська
*kanto «край, кут» галльська
cant коло, обід» кімрська
cantus «обід колеса» латинська
Kante «ребро, край» німецька
kant польська
*kǫtъ праслов’янська
кант російська
кут українська
cant «тс.» (ст.) французька

кант «урочистий спів, пісня духовного чи світського змісту»

через посередництво польської мови запозичене з латинської;
лат. cantus «спів» повʼязане з cano, -ere «співати, грати», спорідненим з кімр. саnи, брет. саnа «тс.», дірл. canim сспіваю», гр. καναχή «шум, звучання», тох. А kan «мелодія», гот. hana «півень», можливо, також р. укр. ка́ня «яструб»;
р. бр. кант, п. kant, болг. заст. кантус, ка́нти «вірш з урочистого приводу»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кант білоруська
кантус (заст.) болгарська
ка́нти «вірш з урочистого приводу» болгарська
саnа «тс.» бретонська
hana «півень» готська
καναχή «шум, звучання» грецька
canim давньоірландська
саnи кімрська
cantus «спів» латинська
-ere «співати, грати» латинська
cano латинська
kant польська
ка́ня «яструб» російська
кант російська
kan «мелодія» тохарська А
ка́ня «яструб» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України