КАНТАР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з угорської мови;

уг. kantár «вуздечка» походить з тюркських мов;

тур. kantarma «вудила», чаг. kantar «тс.» споріднені з монг. qantar(i) «чіпляти вудила до луки сідла»;

бр. ка́нтар «вуздечка», ст. канторъ (1616), п. kantar, [kantor, kentar, kętar, kandara], ч. kantár, ст. kandárek, слц. kantár, вл. kandara, схв. ст. кантар «тс.»;

запозичення з турецької мови;

тур. kantar «одиниця ваги; безмен» походить від ар. kinṭār «тс.», яке через гр. κεντηνάριον зводиться до лат. centēnārium «одиниця ваги в 100 фунтів»;

р. [кантарь] «безмен», [ка́нта́р], ст. кентарь (кендарь) «одиниця ваги», п. ст. kantar «одиниця ваги в 50 кг», ч. kantar, болг. канта́р, м. кантар «тс.», схв. кȁнтāр, кȃнтāр «одиниця ваги»;

очевидно, через польську чи німецьку мову (нім. Kántor) запозичене з латинської;

лат. cantor «співак» повʼязане з cano, -ere «співати»;

р. болг. ка́нтор, бр. ка́нтар «тс.», п. kantor «співак», ч. kantor «учитель», слц. kantor «співак; учитель», вл. kantor «регент хору», схв. кȃнтор «співак», слн. kántor «співак у церкві»;