КАНДІЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ
канді́йка «миска з трохи загнутими всередину краями; вид деревʼяної посудини Ж; посуд на гас, воду і рідину взагалі; деревʼяна лійка Mo»
очевидно, запозичення з середньогрецької мови (сгр. κοντίον «майстерно зроблений дзвоник, використовуваний у трапезних монастирів»);
менш імовірне походження від гр. κόνδυ «чаша, кубок, кухоль» (Фасмер ГСЭ 3, 94), від свн. нвн. Kante «посуд, кофейник» (Matzenauer LF 8, 42; Bern. I 481 ) чи від лат. candes «глиняний посуд» (Matzenauer 193);
р. [кандея́] «яндола», [кандия́] «тс.», ст. канди́я (канде́я) «мідна чаша, яка правила в монастирях за дзвінок», цсл. кандиа «дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конді́йка
«церковна посудина, у якій святять воду»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κόνδυ «чаша, кубок, кухоль» | грецька |
| candes «глиняний посуд» | латинська |
| Kante «посуд, кофейник» | нововерхньонімецька |
| кандея́ «яндола» | російська |
| кандия́ «тс.» | російська |
| канди́я «мідна чаша, яка правила в монастирях за дзвінок» (канде́я), (ст.) | російська |
| Kante «посуд, кофейник» | середньоверхньнімецька |
| кандиа «дзвін» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України