КАНАТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
кана́т
очевидно, запозичення з новогрецької мови;
нгр. κανάτι «мотузка» через сгр. καννάτα «тс.» зводиться, очевидно, до гр. κάννα «очерет»;
р. бр. болг. заст. кана́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кана́тник
«майстер, що робить канати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кана́т | білоруська |
| кана́т (заст.) | болгарська |
| κάννα «очерет» | грецька |
| κανάτι «мотузка» | новогрецька |
| кана́т | російська |
| καννάτα «тс.» | середньогрецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України