КАМІННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́мінь
псл. kamy, зн. в. kamenь, род. в. kamene;
споріднене з двн. днн. hamar «молот», дісл. hamarr «тс.; скеля» (іє. *k῀am-);
в інших індоєвропейських мовах відповідні слова виявляють корінь у звуковій формі *akm- (*ak῀m-): лит. akmuõ «камінь», лтс. akmens «тс.», дінд. áśmā, áśman- «камінь, скеля; небо», ав. asman- «тс.», гр. ἄκμω «ковадло; небо»;
цей корінь є похідним від іє. *аk῀-, *оk῀- «гострий»;
у такому разі значення «камінь» у кореня *аk῀m- є вторинним, воно розвинулось на основі давнішого значення «щось гостре» у звʼязку з використанням камʼяних знарядь;
р. бр. ка́мень, др. камы (камень), род. в. камене, п. kamień, ч. kámen, слц. kameň, вл. нл. kamjeń, полаб. komói̯ (*kamy), болг. м. ка́мен, схв. кȁмēн, слн. kámen, стсл. камы, род. в камене;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закамʼяні́лий
закамені́лий
камʼянец
«кісточка вишень і інших ягід»
камʼяни́стий
камʼяни́ти
камʼяни́ця
«камʼяна будівля; мурований будинок; [пастка для горобців з пʼяти цеглин]»
камʼяни́чин
«мешканець міста, камʼяного будинку»
камʼяни́чний
камʼяни́ще
«каменоломня»
камʼяні́ти
ка́мʼянка
«брукований шлях; банна піч для пари; камʼяний посуд»
камʼянки
«сорт твердих груш»
камʼянува́тий
камʼянщани́н
«тс.»
камене́ц
«щебінь»
камени́на
«камінь»
камени́стий
ка́мени́ця
«камʼяна будівля; мурований будинок»
камені́ти
ка́менка
«брукований шлях»
ка́менный
каменува́ти
«бити камінням»
(заст.)
каменю́ка
каменю́ччя
каменя́р
каменя́рня
«родовище каменю, карʼєр, каменоломня»
каменя́рство
каменя́стий
каменя́ччя
ка́мінка
«фаянс»
камі́нний
камі́ння
камі́нчастий
камі́ньщик
«той з рибалок, який викидає у воду і виймає з води важкі привіски до невода»
каміньщикува́ти
«бити камінь для продажу»
каміню́ка
каміню́ччя
каміня́ччя
обкаменува́ти
«обкласти камінням»
окамʼяні́лий
окамені́лий
скамʼяні́лий
скамʼяні́ння
скамені́лий
скамені́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| asman- «тс.» | авестійська |
| ка́мень | білоруська |
| ка́мен | болгарська |
| kamjeń | верхньолужицька |
| ἄκμω «ковадло; небо» | грецька |
| hamar «молот» | давньоверхньонімецька |
| áśmā | давньоіндійська |
| áśman- «камінь, скеля; небо» | давньоіндійська |
| hamarr «тс.; скеля» (іє. *k῀am-) | давньоісландська |
| hamar «молот» | давньонижньонімецька |
| камы (камень) | давньоруська |
| камень | давньоруська |
| *k῀am- | індоєвропейська |
| *аk῀- | індоєвропейська |
| *оk῀- «гострий» | індоєвропейська |
| *аk῀m- | індоєвропейська |
| akmens «тс.» | латиська |
| akmuõ «камінь» | литовська |
| ка́мен | македонська |
| kamjeń | нижньолужицька |
| komói̯ (*kamy) | полабська |
| kamień | польська |
| kamy | праслов’янська |
| ка́мень | російська |
| кȁмēн | сербохорватська |
| kameň | словацька |
| kámen | словенська |
| камы | старослов’янська |
| kámen | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України