КАМІН — ЕТИМОЛОГІЯ
камі́н
нове запозичення з німецької мови;
нвн. Kamín «вогнище, комин; глибока ущелина», як і іт. camino «камін, вогнище», походить з лат. camīnus «вогнище, піч, щілина вулкану, з якого виривається вогонь», що зводиться до гр. κάμῑνος «вогнище, комин» неясного походження;
р. ками́н, бр. камі́н, ч. kamna, вл. kamin, болг. ками́на, м. камин, схв. кàмӣн, слн. kamín;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| камі́н | білоруська |
| ками́на | болгарська |
| kamin | верхньолужицька |
| κάμῑνος «вогнище, комин» | грецька |
| camino «камін, вогнище» | італійська |
| camīnus «вогнище, піч, щілина вулкану, з якого виривається вогонь» | латинська |
| камин | македонська |
| Kamín «вогнище, комин; глибока ущелина» | нововерхньонімецька |
| ками́н | російська |
| кàмӣн | сербохорватська |
| kamín | словенська |
| kamna | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України